ФОМЕНКО Богдан Олександрович ("ФОМА")

Дата і місце народження: 5 вересня 1985 року, с.Волошинівка Київської області.

Дата і місце смерті: 20 лютого 2026 року, поблизу населеного пункту Павлівка Сумської області.

Звання: головний сержант

Посада: командир міномета мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону

Місце служби: 17-та окрема важка механізована Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка Збройних Сил України.

Дитинство і юність Богдана пройшли у с.Боброве та Кам'яне на Лебединщині.

З початком повномасштабного вторгнення рф, у 2022 році, Богдан Олександрович повернувся з-за кордону до України. Спочатку допомагав як волонтер, але згодом став на захист Батьківщини.
З 22 липня 2022 року проходив військову службу у складі Збройних Сил України. Служив стрільцем 2 роти 15 окремого стрілецького батальйону «Суми» Сил територіальної оборони, виконуючи бойові завдання на Сумському напрямку та державному кордоні.
У подальшому проходив службу у складі 117 окремої важкої механізованої бригади, де обіймав посади номера обслуги, водія, а згодом — командира відділення.

Брав участь у бойових діях на Оріхівському та Покровському напрямках.

Також проходив військове навчання в Чехії, на полігоні в Рівному та у Великій Британії, де завершив курси сержантського лідерства.
З жовтня 2024 року проходив службу у складі 17 окремої важкої механізованої бригади на посаді головного сержанта — командира міномета. Виконував бойові завдання на Куп’янському та Сумському напрямках.

За час служби Богдан Олександрович зарекомендував себе як мужній, відповідальний і відданий військовослужбовець, справжній лідер, який користувався повагою серед побратимів. Його професіоналізм, рішучість та самовідданість були відзначені численними нагородами, серед яких: подяки за старанність, ініціативу та зразкове виконання обов’язків; подяка за мужність і героїзм під час виконання бойових завдань; грамота за особисту мужність та захист державного суверенітету України; відзнака «За сумлінну службу»; відзнака 15 ОСБ «Народжені бути вільними».
20 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Павлівка Богдан Олександрович проявив виняткову мужність і самопожертву — ціною власного життя врятував своїх побратимів. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові.

Похований 28.02.2026 у с. Боброве Кам’янського старостинського округу Лебединської громади Сумської області.