У Лебединській громаді знову скорботний день. Сьогодні, 9 жовтня, жителі села Гринцеве, рідні, друзі, представники влади та бойові побратими провели в останню земну дорогу мужнього захисника України — Сіробабу Олександра Васильовича, який передчасно пішов із життя під час проходження військової служби.

Олександр народився 7 березня 1987 року. Його життєвий шлях був сповнений відповідальності, мужності та відданості своїй країні. Із січня 2024 року він проходив військову службу на посаді командира 3-го зенітного ракетного відділення 2-го зенітного ракетного взводу 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Збройних сил України.

3 жовтня 2026 року біля селища Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області раптово зупинилося серце воїна. Трагічна звістка про смерть Олександра стала болючим ударом для його рідних, близьких, односельців і побратимів.

Сьогодні він повернувся додому назавжди — у рідне Гринцеве, на малу Батьківщину, яка виростила його, сформувала характер і виховала гідного громадянина своєї держави. У глибокій скорботі зібралося все село, аби віддати останню шану землякові, який став на захист України та до останнього залишався вірним військовому обов’язку.

У траурній процесії взяли участь представники влади та бойові побратими полеглого воїна.

Із офіційною промовою до присутніх звернулася виконуюча обов’язки міського голови Світлана Горошко. Вона висловила співчуття рідним і близьким Олександра, наголосивши на важливості збереження пам’яті про кожного, хто віддано служив Україні.

Слова вдячності батькам за сина — воїна, патріота, захисника — висловив начальник ІІ відділу ТЦК та СП м. Лебедин підполковник Ігор Ячменьов.

Від імені односельців до присутніх звернувся староста Гринцівського старостинського округу Віктор Дикий.

Особливо щемливими були слова бойових побратимів Олександра. Вони згадували його як мужнього, відповідального, дисциплінованого командира, на якого завжди можна було покластися. Він ніколи не підводив, сумлінно виконував свої обов’язки та не раз допомагав побратимам у складних бойових ситуаціях, рятуючи їх у хвилини небезпеки.

Для тих, хто пліч-о-пліч із ним проходив військову службу, Олександр був не просто командиром, а надійною людиною, яка завжди тримала слово й не залишала своїх у біді. Його смерть стала для побратимів раптовою та непоправною втратою. Не приховуючи глибокого болю, чоловіки ледь стримували сльози, прощаючись із тим, кого поважали, цінували й вважали надійною опорою.

Ритуальний обряд поховання провів настоятель Свято-Троїцької Успенської церкви м. Лебедин отець Богдан Яворський.

Під час прощання односельці утворили живий коридор, яким траурна процесія пройшла до сільського кладовища — місця останнього спочинку Олександра Сіробаби.

Поховали захисника під звуки Державного Гімну України, з військовими почестями.

Лебединська громада розділяє біль непоправної втрати з родиною Олександра. У скорботі схиляємо голови перед пам’яттю людини, яка була вірною своєму обов’язку, своїм побратимам і Україні.

Світла пам’ять Олександру Сіробабі.

Щирі співчуття рідним і близьким.

Герої не зникають — вони залишаються в нашій пам’яті, у вдячності за їхню відданість і в тих добрих спогадах, які назавжди житимуть у серцях людей.