Лебединська громада знову у глибокій скорботі. Сьогодні ми провели в останню дорогу свого земляка, вірного сина України, мужнього воїна та патріота Павла Вікторовича Мильнікова.

Павло Вікторович народився 30 липня 1988 року. Любов до рідної землі, почуття обов’язку та прагнення боронити свою державу були невід’ємною частиною його життя. Ще до вступу до лав Збройних Сил України він активно займався волонтерською діяльністю, підтримуючи українських військових та допомагаючи наближати перемогу.

23 березня 2026 року Павло Мильніков став до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання як оператор безпілотних авіаційних комплексів (дронів) в аеромобільному підрозділі однієї з військових частин.

Вірний військовій присязі, своїм побратимам та українському народові, солдат Павло Мильніков до останнього подиху виконував свій військовий обов’язок. 24 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Миколаївка Краматорського району Донецької області його життя трагічно обірвалося.

Попрощатися з Героєм прийшли його рідні та близькі, друзі, побратими, представники влади, військовослужбовці та жителі громади. У цей скорботний день центральними вулицями міста простягнувся живий коридор пошани. Люди схиляли голови та проводжали захисника, який повернувся додому на щиті.

У мирному житті Павло Вікторович захоплювався мотосправою та був частиною байкерської спільноти. Провести його в останню дорогу прийшли й друзі-байкери, які долучилися до живого коридору пошани. Під ревіння моторів мотоциклів вони віддали останню шану своєму другові та побратимові, вшанувавши пам’ять людини, яка понад усе цінувала свободу, вірність і справжню дружбу.

Під час прощання до присутніх звернулися виконуюча обов’язки міського голови Світлана Горошко та начальник ІІ відділу Сумського РТЦК та СП (м. Лебедин), підполковник Ігор Ячменьов. У своїх виступах вони висловили слова вдячності за жертовний подвиг воїна, його незламність, відданість державі та внесок у боротьбу за незалежність України.

Павла Мильнікова поховали на одному з місцевих кладовищ із усіма належними військовими почестями. На честь полеглого воїна пролунали триразовий залп почесної варти та Державний Гімн України, що став символом вдячності народу своєму Герою.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Павла Вікторовича. Поділяємо ваш біль і сумуємо разом з вами. Нехай Господь дарує сили пережити цю непоправну втрату, а світла пам’ять про захисника назавжди житиме в серцях усіх, хто його знав і поважав.

Вічна пам’ять і слава Герою!