Лебединська громада знову у глибокій скорботі. У селі Павленкове відбулася церемонія прощання з мужнім оборонцем рідної землі, який віддав життя за свободу та незалежність нашої держави — молодшим сержантом Бойком Петром Миколайовичем.

Петро Миколайович народився 8 серпня 1989 року. У лавах Збройних Сил України він проходив службу на посаді командира відділення берегової оборони однієї з військових частин. Вірний військовій присязі та українському народові, він до останнього подиху з честю виконував свій обов’язок. Життя відважного воїна обірвалося 8 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Демидівка Бєлгородської області.

Віддати шану та розділити біль непоправної втрати з рідними прийшли односельці, друзі, побратими по зброї та представники влади. Ще на в’їзді в село траурний кортеж з тілом полеглого воїна зустріли земляки, утворивши «живий коридор» глибокої поваги та скорботи.

Настоятель Свято-Троїцької Успенської церкви отець Богдан відслужив заупокійну службу біля батьківського дому полеглого воїна. Далі процесія вирушила вулицями села. Жителі громади проводжали свого земляка в останню дорогу живим ланцюгом пам’яті, вистеляючи дорогу квітами.

Під час прощання зі словами глибокого співчуття та вдячності до матері загиблого звернулися виконуюча обов'язки міського голови Світлана Горошко та тимчасово виконуючий обов’язки начальника ІІ відділу Сумського РТЦК та СП (м. Лебедин), майор Ярослав Шевченко.

Під час поховання слово взяли побратими захисника, які пліч-о-пліч із ним проходили крізь пекло війни. Вони з глибоким болем та гордістю розповіли про бойові заслуги Петра, його виняткову мужність, непохитний героїзм, високу дисципліну та залізну відповідальність за кожного, з ким служив.

«Петро був не просто військовим, він був вірним братом по зброї. Він брав участь у найважчих боях, де виявив неабиякий військовий хист і сміливість. Неодноразово, ризикуючи власним життям, він рятував своїх побратимів під вогнем», — поділилися військові, згадуючи відвагу молодшого сержанта.

Останній спочинок Герой знайшов на місцевому кладовищі. Поховали захисника з усіма військовими почестями — під звуки Державного Гімну України та триразовий збройний залп, який пролунав над селом як символ вічної слави і честі.

Висловлюємо найщиріші співчуття матері, рідним, знайомим та побратимам Петра Миколайовича. Жодні слова не зможуть вгамувати пекучий біль у серці, але пам'ять про його подвиг житиме вічно.

Світла пам’ять та вічна слава Герою, який захищав наше майбутнє. Назавжди в строю.