7 серпня 2026 року на фасаді Лебединського закладу загальної середньої освіти №6 відкрили памʼятну дошку загиблому бійцю Ігорю Євгеновичу Анцифорову.

Колись він був учнем цієї школи. Саме із цих стін розпочалось його доросле свідоме життя. Саме тут в нього виховували відповідальність, дисципліну, патріотизм, відданість державі і українському народові, любов до рідної землі – закладали основи гідного громадянина України.

На урочистий захід із вшанування пам’яті Героя, солдата 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила Збройних Сил України, Ігоря Анцифорова зібрались рідні, близькі, представники міської влади, побратими, педагогічно – учнівського колективу школи, місцеві жителі.

Під звуки Державного Гімну розпочався траурний мітинг.

Ведуча заходу Тетяна Бондар проінформувала присутніх про життєвий і бойовий шлях захисника.

Ігор Анцифоров народився 18 травня 1970 року в Лебедині. Тут він ріс, навчався, мав міцну, дружню родину, працював на одному з місцевих підприємств, будував плани на майбутнє. Але їх змінила повномасштабна війна.

У січні 2024 року Ігор став на захист суверенітету України у складі роти охорони Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, свідомо та за власним бажанням приєднавшись до лав Збройних Сил. «Що я буду говорити своїм онукам? Де був їхній дід, коли йшла війна?», - згадували про нього родичі. Будучи номером обслуги кулеметного відділення, солдат Анцифоров сумлінно виконував бойові завдання, демонструючи стійкість, мужність та непохитну віру в перемогу.

Життя Героя обірвалося 4 квітня 2026 року, поблизу м.Харків. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові.

Зі словами співчуття до родини та громадськості звернулися виконуюча обов’язки Лебединського міського голови Світлана Горошко та представник ІІ відділу ТЦК та СП (м.Лебедин) майор Володимир Шутько.

— Жодні слова скорботи і співчуття не загоять рани від втрати рідної людини. Ми ніколи не забудемо наших героїв. Їхня мужність та самопожертва назавжди залишаться прикладом для майбутніх поколінь, — наголошували вони у промовах.

За дорученням командування дружині Ігоря Анцифорова Володимир Шутько передав нагороду від Головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського - комбатанський хрест, яким відзначено захисника. Але, на жаль, посмертно.

Світлі, теплі спогади по собі Ігор залишив у родичів, які досі не можуть звикнутись із його відсутністю. Надійний, щирий, веселий, уважний, люблячий. Зі слозами на очах ділилась спогадами про захисника його сестра Ганна Богомаз. 

Право відкрити меморіальну дошку надали представникам родини Героя і керівництва громади. Після цього всі присутні вшанували пам’ять Ігоря Анцифорова та усіх, чиї життя забрала ця страшна війна, хвилиною мовчання, поклали квіти до пам'ятного знаку.

Під час траурного мітингу проникливо звучали пісні у виконнанні солістів міського відділу культури Олени Листопад і Сергія Касьянова. 

Відкриття меморіальної дошки — це ще один крок до збереження історичної пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну.