Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.

Сьогодні, 12 серпня 2026 року, жителі Лебединської громади попрощалися із загиблим в результаті збройної агресії російських загарбників земляком – Героєм - Давидюком Сергієм Володимировичем. 

Сергій Давидюк народився 3 січня 1977 року в селі Курган. Створив сім'ю, жив та працював у Лебедині.

У жовтні 2025 року він доєднався до лав Збройних Сил України. Був зарахований на посаду майстра відділеня зберігання інженерних боєприпасів інженерно - саперного взводу 425-го окремого полку безпілотних систем "Очі". Солдат Давидюк загинув, залишаючись вірним військовій присязі, 8 серпня 2026 року, в районі населеного пункту Боровенька Сумського району, Сумської області. Отримав поранення, несумісні з життям, у результаті ураження ворожим БпЛА.

У скорботі схилили голови рідні, друзі, побратими, представники влади та жителі громади. Чин похорону здійснили у Свято - Троїцькій Успенській церкві.

Траурна процесія рушила до центрального міського кладовища, де й упокоїли спочилого воїна. Повз "живий" коридор востаннє Сергія Давидюка везли рідними вуличками Лебедина. Зі сльозами на очах і молитвою в серці люди схилили голови перед мужністю захисника та віддали йому останню шану.

Під час траурного мітингу слова глибокої скорботи і співчуття родині Героя, подяки йому за мужність, героїзм, відданість та самопожертву в ім’я України висловили тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІІ відділу Сумського Сумського РТЦК та СП (м. Лебедин) майор Ярослав Шевченко та виконуюча обов’язки міського голови Світлана Горошко. 

- Ми втратили справжнього героя. Його ім’я навіки вписане в історію нашого краю. Світла пам’ять і вічна шана йому, - йшлося у прощальних промовах.

Як надійного товариша, доброзичливого, працьовитого та відповідального чоловіка згадували Сергія побратими. Смерть захисника - не лише велика страта для громади, а й для них. 

Сергій Володимирович залишив по собі світлу пам'ять — у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав. Сьогодні їхні серця наповнені болем, а душі — невимовною тугою.

Поховали захисника з військовими почестями на Алеї Слави Олександрівського кладовища в Лебедині.

Наші захисники і захисниці – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо – вони завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування.

Схилимо голови і вшануємо пам'ять наших героїв захисників хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам'ять!