У сучасних умовах активної міжнародної торгівлі, інтенсивного переміщення вантажів та транспорту зростає ризик занесення й поширення карантинного організму – західного кукурудзяного жука. Адже площі під посів кукурудзи в Україні значно збільшилися, ця культура висівається переважно імпортним насіннєвим матеріалом, що в свою чергу сприяє розмноженню карантинного шкідника.

Цей шкідник обмежено поширений в Україні, та відноситься до списку А2. Карантинний шкідник зустрічається переважно у західних областях України, з періодичною появою трохи східніше. На початку  2026 року карантинний режим по західному кукурудзяному жуку був запроваджений у 20 областях України. На полях  Сумської області, при обстеженні феромонними пастками, вперше було виявлено цього шкідника у 2024 році в Охтирському районі на площі 46 га, у 2025 році - в Сумському районі (на території колишнього Білопільського району) було виявлено даний вид шкідника на площі 260 га. На цих площах запроваджено карантинний режим. Ареал його розповсюдження щороку збільшується. Існують дані, що шкідник поширюється мінімум  на 50 кілометрів східніше щороку.

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera) – це жук родини Листоїдів, який прибув до Європи з Америки. Личинки цього шкідника живуть в ґрунті, обгризають коріння, що призводить до слабкості рослини, пожовтіння, в’янення та масового вилягання посівів під час вітру чи дощу. Дорослі особини (імаго): живляться генеративними органами кукурудзи, що погіршує запилення та знижує врожайність качанів. Шкідник переносить бактеріальні та грибкові інфекції, що додатково послаблює рослину. 

Жуки виходять із ґрунту в кінці червня — липні та живуть близько 5-6 тижнів, харчуючись на волоті та листках. Яйця відкладаються у ґрунт (зазвичай біля основи стебел) наприкінці літа. Зимують яйця, які гинуть при сильних морозах (-10°C протягом місяця або -15°C протягом тижня), але добре переносять м'які зими. Личинки з'являються навесні (травень-червень) і шукають коріння кукурудзи.  Розповсюдження яєць та личинок цього шкідника можливе з транспортом, залишками грунту, що прилипає до насіння, знаряддями праці. В пошуках корму дорослі особини перелітають на поля кукурудзи  та інших культур у нові райони. Перенесенню жуків сприяє вітер. Поширення шкідника також може слугувати завезення жуків з об’єктами регулювання та транспортними засобами, які прибувають з країн  де розповсюджений шкідник .

Методами боротьби є агротехнічні та хімічні заходи.

1.Найефективнішим методом є сівозміна. Це повернення кукурудзи на те саме поле не раніше ніж через 3-4 роки. Личинки без живлення на корінні кукурудзи гинуть.

2. Агротехнічні заходи: Глибока оранка, дотримання оптимальних строків посіву, боротьба з бур'янами.

3. Хімічний захист: Обробка ґрунту інсектицидами під час посіву та обприскування посівів проти дорослих жуків.                                                                                                    

Західний кукурудзяний жук становить велику загрозу для сільського господарства, тому контроль за його поширенням є критично важливим для збереження врожаю.