5 березня 2026 року представники командування 27-мої окремої артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського передали високу військову нагороду -  Комбатантський Хрест - від Головнокомандувача Збройних сил України генерала Олександра Сирського дружині померлого захисника Жерьобкіна Миколи Вікторовича.

Жерьобкін Микола Вікторович — уродженець с.Пожня Великописарівської громади. У 2019 році він підписав контракт зі Збройними Силами України. Його служба мала завершитися у 2022 році, однак із початком повномасштабного вторгнення він, не вагаючись, став на захист рідної землі. мужньо, героїчно та самовіддано став на захист Батьківщини. Свою військову службу Микола розпочинав на реактивній системі залпового вогню «Ураган», призначеній для знищення різних площинних цілей. Згодом перейшов до роти охорони, яка протидіє ворожим безпілотним апаратам і забезпечує захист важливих об’єктів. На рахунку воїна — десятки збитих ворожих дронів та успішно виконані бойові завдання. У його особі побратими й підлеглі завжди відчували підтримку, силу та впевненість. За час служби він побував у найгарячіших точках, зокрема в Енергодарі, Роботиному, Одесі, на Курському та Сумському напрямках.

28 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в селі Юнаківка, де тривають активні бойові дії та ворог намагається просунутися вглиб Сумської області, Микола знешкодив три ворожі дрони. На жаль, від розриву четвертого він отримав тяжке поранення. Розпочалася тривала боротьба за життя.

Упродовж сорока восьми днів лікарі боролися за його порятунок, однак 13 вересня 2025 року серце воїна зупинилося у київському шпиталі.

23 вересня 2025 року Миколу Жерьобкіна поховали у місті Суми на Алеї Слави.

Це важка й непоправна втрата для родини, побратимів і всієї української армії.

Передаючи нагороду дружині бійця командир військової частини, у якій служив Микола Жерьобкін, згадував його як сміливого, відповідального й рішучого бійця — справжнього воїна та патріота. Висловив щирі співчуття родині захисника, яка на даний час проживає на території Лебединської громади, подякував батькам за виховання сина - Героя.

Пам’ять про мужнього воїна, який до останнього подиху боронив свою країну, назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав і шанував.

Світла Герою! Слава Україні!