9 листопада Лебединська громада схилила голови у глибокій скорботі, проводжаючи в останню путь свого земляка, мужнього Захисника України — Михайленка Олексія Олександровича. Він повернувся додому, до рідного міста, назавжди… на щиті.

Олексій народився 6 березня 1978 року в Лебедині. Тут минуло все його життя, тут він знав кожну вуличку, кожен куточок рідного міста, тут створив свою родину, ростив синів, прищеплював їм любов до сім'ї, рідної землі та Батьківщини.

Рідні та близькі згадують Олексія як добру, щиру, чесну, відповідальну і працьовиту людину. Він дуже любив і цінував свою родину, дорожив близькими. Саме такі життєві цінності, почуття справедливості, любов до рідної землі та неприйняття чужої волі на українській землі не дозволили йому залишитися осторонь, коли ворог прийшов руйнувати мирне життя українців.

У квітні 2022 року, на початку повномасштабного російського вторгнення, Олексій добровільно взяв до рук зброю та став на захист своєї родини, рідного міста і всієї України. Вірний син Українського народу, він свідомо обрав шлях воїна, розуміючи ціну свободи та незалежності.

Служив майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 22-го окремого батальйону безпілотних систем «Кратос» Збройних Сил України.

3 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лужки Шосткинського району Сумської області життя мужнього воїна обірвалося.

Сьогодні біль втрати об'єднав усіх, хто знав, любив і поважав Олексія. Рідні, близькі, побратими, колеги, представники місцевої влади та громадськості зібралися, щоб віддати останню шану Захисникові.

Чин відспівування душі загиблого воїна відбувся у Свято-Троїцькій Успенській церкві. Отець Богдан Яворський об'єднав усіх присутніх у спільній молитві за упокій душі Олексія, за розраду для його рідних та близьких.

Живим коридором, схиливши голови та тримаючи квіти, лебединці провели свого Героя в останню дорогу вулицями рідного міста.

Слова глибокої скорботи, співчуття родині та вдячності за подвиг Захисника висловили виконуюча обов'язки міського голови Світлана Горошко, тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІІ відділу ТЦК та СП м. Лебедин майор Володимир Шутько, командир відділення, у якому проходив службу Олексій, а також Анатолій Удод, який добре знав загиблого воїна. Особливим і зворушливим моментом стали рядки вірша, присвяченого пам'яті Олексія, які Анатолій Удод написав на знак шани та світлої пам'яті про нього.

Поховали Героя з усіма військовими почестями на Алеї Слави Олександрівського кладовища.

Життя Олексія Михайленка — це історія людини, яка любила свою родину, своє місто, свою країну і не залишилася осторонь у найважчий для неї час. Він добровільно став на захист України, віддавши за її майбутнє найдорожче — власне життя.

Лебединська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі співчуття родині, синам, рідним і близьким загиблого Захисника. Розділяємо ваш невимовний біль і схиляємо голови у глибокій скорботі.

Ім'я Олексія Михайленка назавжди залишиться в історії Лебединщини та в пам'яті вдячних земляків.

Вічна пам'ять і слава Герою України!