Питання вивезення сміття — одне з найболючіших для Лебедина. Чому так склалося? Це від менталітету нашого «лебединського» залежить? Від жадібності? Ліні? Чи, можливо, від сталої звички — «аби з двору винести, а там хоч трава не рости»?

Ми дивимося на інші громади й захоплюємося: вулиці, де квітнуть клумби; алеї, якими хочеться прогулюватися; площі, де люди відпочивають і роблять світлини на тлі охайних краєвидів. Навіть у містах, що щодня чують вибухи, чистота й порядок — не порожні слова. Там громади живуть, розвиваються, тримаються. А ми? Ми продовжуємо самі себе топити у смітті, байдужості та неповазі. Ламаємо, нищимо, знецінюємо, критикуємо… і шукаємо винних.

При цьому міські комунальники щодня, систематично, роблять свою роботу: вивозять побутові відходи з вулиць, очищають кладовища, прибирають парки й місця відпочинку. Але є ті, хто замість підписати договір із КП «Комбінат благоустрою» і платити за централізоване вивезення сміття (усього 32 гривні на місяць!), виносить непотріб у посадки, на узбіччя, під паркани та цвинтарі. Так з’являються нові несанкціоновані сміттєзвалища, які «псують обличчя» міста й становлять загрозу для здоров’я.

Давайте чесно: чистота Лебедина — це не лише завдання комунальників. Це — тест на нашу людяність, повагу до себе і до інших. Місто починається з подвір’я кожного з нас. Або ми дбаємо про нього разом, або продовжуємо втрачати його красу у смітті.

Тож зупинимося і запитаємо себе: у якому Лебедині ми хочемо жити?

У чистому, затишному, з квітучими вулицями, де приємно гуляти з дітьми і зустрічати гостей? Чи у місті, де сміття лежить під ногами, а байдужість оселилася в серцях?

Вибір — за кожним із нас.

Підписати договір на вивезення сміття — нескладно.

Поважати працю комунальників — просто. Не створювати звалища — легко.

Чистота — це не послуга за 32 гривні на місяць. Чистота — це обличчя Лебедина. І це обличчя — наше з вами.