Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, як Голодомор 1932 – 1933 років, історія не знає. Голодомор – одна з найбільших катастроф в історії людства. За своїм вражаючим масштабом Голодомор можна порівняти тільки з втратами народу у війні.
В День пам’яті жертв Голодомору лебединці пройшли хресною ходою від Вознесенської церкви до скверу пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, де біля Меморіалу Скорботи схилили голови за жертвами страшного Голоду.
Пам’ять про цю трагедію об’єднала кілька сотень городян, серед яких було багато шкільної та студентської молоді, а також представники міської влади, історики, краєзнавці, Почесні громадяни та ті, хто ще пам’ятає страшні події 82-ї давнини.
Розпочалися пам’ятні заходи із панахиди за жертвами голоду в Україні, яку відслужили представники української Православної церкви Київського Патріархату на чолі з отцем Богданом.
Опісля відбулася поминальна акція «Запали свічку» під час якої до городян звернувся міський голова Олександр Бакликов. Він відзначив, що голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців і сучасне покоління.
Ця трагедія, масштаби якої не можна збагнути, мала місце і в Лебедині, що втратив до 30% свого населення. Так, Почесний громадянин м. Лебедина, історик і дослідник теми Голодомору Борис Ткаченко, читаючи відкриті недавно документи, підкреслив, що наперекір бажанням окремих політиків пам’ять людську неможливо переписати чи стерти з неї той жахливий період в історї українського народу, який зветься страшним словом “голодомор”.
Найбільшою та найстрашнішою трагедією українського народу, назвав Голодомор 1932-1933 рр. історик, краєзнавець та директор спеціальної школи-інтернат Анатолій Удод. «За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Демографічна катастрофа посіяла в душах мільйонів людей фізіологічне почуття страху, необоротно вплинула на генофонд нації».
Під українські пісні, у виконанні атистів міського відділу культури, лебединці поклали до пам’ятника квіти, житні колоски та хліб. Опісля присутні запалили свічки пам’яті та вшанували загиблих хвилиною мовчання.
Вічна пам’ять загиблим!
[layerslider id=”111″]
Відділ з питань внутрішньої політики