Днями методичний кабінет та творчий колектив комунального закладу «Лебединський міський центр культури і дозвілля» провів для клубних працівників Лебединської громади семінар – практикум під назвою «Нематеріальна культурна спадщина Лебединщини».

Проведення заходу такого формату мало на меті поглиблене вивчення елементів нематеріальної культурної спадщини Лебединщини, утвердження національної ідентичності, збереження та примноження традицій, мови, звичаїв рідного Слобожанського краю, набуття практичних вмінь та навичок у створенні різноманітних елементів культурної скарбнички нашої громади,

Головним спікером заходу виступила провідний методист «Лебединського міського центру культури і дозвілля» Валентина Закаблучна. Пані Валентина у презентаційній формі ознайомила присутніх з елементами нематеріальної культурної спадщини, характерними для рідного Лебединського краю.

У презентації були використані матеріали, зібрані та збережені клубними закладами Лебединської громади. Були розглянуті такі елементи нематеріальної культурної спадщини як усні традиції та форми вираження, включаючи мову, народні казки, пісні, виконавське мистецтво, обряди та святкування, традиційні ремесла.

Народна казка — це не просто вигадана історія. Це — жива пам’ять поколінь, передана з вуст у вуста, де кожне слово — як зернятко правди, а кожен образ — як відлуння давніх вірувань і мрій. Неодноразово народна казка «Ріпка» була представлена любительським об’єднанням «У світі казки» Василівського СБК (керівник Наталія Рудик) на підтримку ЗСУ.

Автентична пісня, як і казка, народилася в селі — там, де земля пахне свіжим хлібом, а небо — молитвою. Це – пісня, яку не писали на папері, а складали душею. Так, народний аматорський вокальний ансамбль «Стріла» КЗ «Лебединський міський центр культури і дозвілля» (керівник Тетяна Бондар) зібрав ряд величально обрядових та ліричних пісень, записаних від жителів різних населених пунктів громади. У кожному рядку пісенного твору, що злітав із вуст учасників колективу, бриніла ніжність і туга, спалахувала радість і проривалася крізь час біль. У кожному голосі линуло глибоке відлуння цілого роду, мов пульс предків, що живе в серці кожної ноти.

Яскравою родзинкою автентики є також фольклорний гурт Великовисторопського СБК (керівник Андрій Павлов).

Одним із елементів нематеріальної культурної спадщини є обряди та святкування. Яскраво, з піснями, танцями та щирим українським колоритом проходило святкування Івана Купала! Атмосферу справжнього магічного обряду створили жіночий ансамбль «Чарівниці» Михайлівського СБК (керівник Зінаїда Фарафонова) та артисти Будильського СБК (керівник Алла Дятленко), народний аматорський вокальний ансамбль «Стріла» КЗ «Лебединський міський центр культури і дозвілля» (керівник Тетяна Бондар).

Різнобарв’ям емоцій — від веселого колядкового настрою до душевної глибини різдвяних піснеспівів були представлені Різдвяні свята жіночим ансамблем «Гарні молодички» Боровеньківського СБК (керівник Ольга Шило). А звичаї українського козацтва сьогодні оживають у виступі маленьких козачат Рябушківського СБК (керівник Яніна Шолудько). Юні артисти з гордістю демонструють відвагу, силу та козацький дух, передаючи славні традиції нашого народу. Передача із покоління в покоління звичаїв і традицій народних  свят є справжнім єднанням народної душі й невичерпної культури українського народу!

Лебединщина вражає своєю самобутністю та багатством традиційних ремесел — тут оживає душа народу у витонченій вишивці, теплі гончарних виробів і чарівному різьбленні по дереву. Це справжня скарбниця українського мистецтва, де кожна річ несе в собі тепло серця та глибину вікової культури.

Під час презентації присутні мали змогу ознайомитись з роботами вишивальниць с.Василівка. Яскравим прикладом гончарства на Лебединщині було село Межиріч. Відомо, що у XVIII-XIX століттях воно було значним ремісничим центром. Нині це ремесло відроджується. Місцева майстриня Олена Брюшенко відкрила гончарну студію «Запеклий горщик», що стало не лише створенням нового творчого простору, а і символічним відродженням та продовженням давніх традицій у сучасному форматі.

Цікаво і змістовно було проведено практичне заняття з виготовлення ляльки – мотанки, що давалася в дорогу завідувачем Рябушківського СБК Яніною Шолудько. Лялька-мотанка — один із найдавніших символів української культури, бере початок ще з дохристиянських часів. В руках Яніни Володимирівни мотанка народжувалася без голки – лише мотання, бо жінка вірила: нитка, як доля, має бути безперервною. Це була магія рук і серця. Майстриня вкладала у мотанку не лише традицію, а і сучасне бачення. Кольори, тканини, орнаменти — все промовляло про нашу ідентичність, неповторну і глибоку. Кожен рух був священний. Мотанка мала стати  талісманом у далекій дорозі — берегинею, що захищатиме від лиха, ворожого ока й самотності.

А яким насиченим був опис майстер – класу з виготовлення пампушок з часником, який підготувала завідувач Маловисторопського СБК Людмила Кравченко. Це не просто кулінарія — це смак дитинства, спогади про бабусину кухню, це дотик до справжньої української душі! І все це своєю неповторною майстерністю передала присутнім Людмила Володимирівна. Господиня, у вишиваному фартушку, з ніжністю в очах та легким рум’янцем на щоках, замішувала тісто для пампушок. Її руки рухались плавно, мов танцювали — м’яко втирали любов у кожну грудочку борошна. Тісто слухняно піднімалося, мов відчувало тепло її серця. Коли вона ліпила пампушки, здавалося, що кожна з них — як маленьке сонечко, ніжне й пухке. Вони виростали на очах, як діти під дбайливим поглядом мами. Господиня з усмішкою змащувала їх часниковою поливкою — запашною, пікантною, аж дух перехоплювало!

Наостанок всі присутні смакували борщем по-ворожбянськи з грушами, приготовленим провідним методистом КЗ «Лебединський міський центр культури і дозвілля» Костянтином Демиденком, не тільки креативним працівником культури, а й неперевершеним майстром кухарської справи та смачнющими пампушками з часником.

Захід пройшов на високому професійному рівні. Адже нематеріальна культурна спадщина — це не просто традиції, це – жива частина нашого народу, яку ми повинні зберігати, передавати й шанувати.