Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, як Голодомор 1932 – 1933 років, історія не знає. Голодомор – одна з найстрашніших катастроф в історії людства. За своїм вражаючим масштабом Голодомор можна порівняти тільки з втратами нашого народу від війни.
В місті Лебедині молодь і люди похилого віку, представники міської і районної влади, пересічні громадяни, ввечері 21 листопада ц.р. схилили голови перед жертвами страшного Голодомору. Пам’ять про цю трагедію об’єднала кілька сот городян, що взяли участь у жалобних заходах біля Меморіалу Скорботи у річницю Голодомору 1932-1933 років.
Звертаючись до присутніх, міський голова Анатолій Троян відзначив, що сьогодні голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців і сучасне покоління.
Голодомор треба пам’ятати не тільки в цей день, про цю трагедію треба пам’ятати завжди, відзначили представники районної влади.
Ця трагедія, масштаби якої не можна збагнути, мала місце і на нашій землі. Голодомором 1932-33 років було охоплено майже всю територію Сумської області, а в окремих районах і містах, як наприклад у Лебедині, від голоду померло майже 30% населення.
Почесний громадянин м. Лебедина, історик і дослідник теми Голодомору Борис Ткаченко наголосив на тому, що наперекір бажанням окремих політиків пам’ять людську неможливо переписати чи стерти з неї той жахливий період в історї українського народу, який зветься страшним словом “голодомор”. Адже у період з квітня 1932 по листопад 1933 рр., тобто приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони безневинних людей. Щодня від голоду вмирало приблизно 25 тис. осіб (один нинішній Лебедин), тобто понад 1000 осіб щогодини, або ж – 17 осіб щохвилини.
Нині на всіх громадянах незалежної України лежить величезна відповідальність перед полеглими нашими співвітчизниками – зберегти пам’ять про жертви голодомору. Ми повинні винести належні уроки з трагічних подій історії, щоб не допустити їх у майбутньому, – відзначив директор Лебединської спеціалізованої школи-інтернат Анатолій Удод.
Поклавши квіти та сотні житніх колосків до Меморіалу Скорботи, лебединці схилили голови та вшануввали пам’ять жертв голодоморів хвилиною мовчання.
Вічна пам’ять загиблим!
