Щороку 18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу.
Починаючи з 1994 року, в Україні 18 травня є Днем скорботи і пам’яті жертв депортації кримських татар, а з 2016 року – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, згідно з постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року «Про визнання геноциду кримськотатарського народу».
Цього дня 1944 року радянська влада розпочала операцію з депортації кримських татар, закинувши їм масове дезертирство та співпрацю з ворогом. З півострова було виселено близько 200 000 осіб.
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.
За даними Українського інституту національної пам’яті за перші роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, понад 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина – діти до 16 років. Протягом 12 років кримські татари мали статус «спецпереселенців». За офіційними даними, майже половина кримських татар загинула від голоду та хвороб у дорозі чи на засланні.
Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але вони так і не отримали права повернутися до Криму. Заборона діяла до 1989 року.
Пам’ятаємо про геноцид кримськотатарського народу. Тримаємося разом та боремось за одну Перемогу.