У грудні 2020 року колекцію Лебединського міського художнього музею імені Б.К.Руднєва поповнили нові експонати. Серед надходжень: твори живопису, графіки, музичні інструменти, що поподаровані музею за останні кілька місяців.
Зокрема, до основного фонду художнього музею увійшло фортепіано V.Berdux München. Hof pianoforte fabric (1855 року), що раніше належало родині графа Капніста. Фортепіано передане в дар художньому музею Благодійним фондом І.Г.Лозового.
Також в основний фонд зараховані живописні роботи: Олександра Максименка «Восени» (1978) та Костянтина Аленінського «Урочище Бурлюк» (2018).
Максименко Олексадр Григорович (1916-2011) – український живописець. Заслужений художник України (з 1972). Народився в с. Вільхуватка Полтавської області. У 1933-1938 роках навчався у Дніпропетровському художньому училищі. У 1947 закінчив Київський художній інститут (нині НАОМА), де вчився у О. Шовкуненка, Ю. Бондаря, А. Фоміна. У 1948 році художник став Лауреатом Сталінської премії (за роботу «Господарі землі», яка експонувалася в Державній Третьяковській галереї). З 1947 року брав участь у виставках, в тому числі закордонних. Роботи художника представлені в колекції НХМУ, Музеї Другої Світової війни війни, Дніпропетровському, Полтавському та інших художніх музеях, в приватних збірках України та за її межами.
Аленінський Костянтин Володимирович (нар. 1983) – художник сучасного мистецтва. Закінчив Харківську академію дизайну і мистецтв у 2009 році. Куратор регіональних проектів «Антимузей «нОль» та Асоціації арт-локацій Сумщини. Учасник понад 120 виставок в Україні та за кордоном.
Його картина «Урочище Бурлюк» написана в рамках проекту популяризації місця народження видатного художника-футуриста Давида Бурлюка (колишній хутір Семиротівка, поблизу Лебедина). З моменту свого написання, робота встигла побувати на кількох виставках, зокрема, на виставці «Урочище Бурлюк» в Одесі (30.07 – 20.08.2019) та в Лебедині (18.07-18.08.2020).
Картина є однією із циклу ландшафтів місця, де колись був хутір Семиротівка (неофіційна назва Урочище Бурлюк). Там Бурлюк жив до 11-річного віку. Саме в Семиротівці Давид Бурлюк написав свої перші роботи, що стали відправною точкою на творчому шляху основоположника футуризму. За його спогадами, в родовому гнізді Бурлюків – у Семиротівці, він виконав перший свій малюнок з натури – портрет своєї сестри Людмили.
До науково-допоміжного фонду художнього музею включено живописні роботи Олексія Виходцевського (1911-1990) «Жоржини» та Олексія Желєзного (1928-2017) «Вальпургієва ніч». Обидві роботи були попередньо відреставровані в реставраційній майстерні художнього музею. Реставратор – Олена Маркович.
Також до науково-допоміжного фонду зараховані: «Жоржини» (1967) Матвія Донцова (1877-1974), «Барви літа» Ганни Сергеєвої (нар. 1958), «В літню ніч» (1977) Віталія Шевченка (нар. 1939), «Червона хустина» (2008) Анни Лях, «Шафа в інтер’єрі» (2013) Алли Давидової та ікона вишита бісером ікона «Пантелеймон цілитель» Тетяни Глудик.
Донцов М. «Жоржини» (1967) 
Давидова А. «Шафа в інтер’єрі» (2013)
Із врахуванням останніх надходжень, колекція художнього музею нараховує 2431 одиницю зберігання (2014 предмети основного фонду та 417 предметів – допоміжного фонду), в тому числі твори живопису, графіки, скульптури, старовинних художніх меблів, кераміки від XVII до ХХІ століття.
«Пантелеймон цілитель» 
«Червона хустина» 
«Барви літа»
Художній музей