Чим далі в історію відходить День перемоги над фашистськими загарбниками, тим ми, сини і доньки колишніх фронтовиків-визволителів у Другій світовій війні, все дужче й дужче відчуваємо значимість стійкості духу солдатів, що відстояли мир перед фашизмом.
Мабуть, немає в Україні такої родини, якої б не зачепила своїм чорним крилом та війна. Скільки горя і страждань принесла вона старшому поколінню. То ж ми, їхні нащадки, не повинні забувати про тих, хто боронив рідну Вітчизну, свої родини від ненависного ворога.
Незвичайну сповідь перед пам’яттю батьків, на долю яких припали грізні роки Другої світової, влаштували напередодні Дня перемоги члени міського та районного жіночих клубів «Горлиця». Звісно, батьки-фронтовики уже сивочолих доньок-«горлиць» давно вже переступили межу Вічності, але пам’ять про них і їхній подвиг житиме вічно в серцях рідних людей. І це було підтверджено конкретним заходом, який проходив у стінах центральної районної бібліотеки. Тут було організовано виставку родинних світлин відповідної тематики та газетних вирізок про події давно минулих, але незабутніх років.
За «столом ділових бесід» зібралися представники кількох поколінь. Слід зазначити, що «горлиці» запросили на чергову свою зустріч старшокласників ряду міських шкіл, депутатів міськради, самодіяльних поетів міста та ін.
Захід було доручено відкрити наймолодшим гостям – одинадцятикласницям ЗОШ 1-Ш ст. № 1 Зої Бруньовій, Анастасії Таранченко та Катерині Терновській, які на чолі з вчителькою школи, депутатом міськради Наталією Логвиненко підготували цікаву й пізнавальну програму. Виступи наших юних сучасників не залишили байдужими старше покоління.
Цікавими спогадами поділилися і Дмитро Коваленко та Іван Минюк – депутати міськради, члени Опозиційного блоку. В їхніх родинах, як виявилося, теж були колишні фронтовики-визволителі від фашистського ярма і залишили своїм нащадкам у спадок цікаві розповіді.
Бурхливими оплесками нагородили присутні виступ самодіяльної поетеси Наталії Овчаренко.
Справжніх родзинок зустрічі додали саме жінки-«горлиці» – Тамара Прісіч, Галина Єршова, Любов Кривошеєнко, Тетяна Забуга, Валентина Івашина, які, тримаючи в руках фотографії найрідніших їм людей (а це батьки і матусі, дідусі й бабусі), пригадали чи не найбільше щемних спогадів-епізодів про грізні роки фашистської окупації рідного краю і, навіть, поневолення декого в таборах смерті у далекій Німеччині. Не обійшли увагою і тих воїнів, які в різні роки мужньо виконували інтернаціональний обов’язок, а також назвали ряд імен тих, хто нині на східних рубежах України боронить рідну і незалежну державу від непроханого нападника зі зброєю в руках.
Майже три години тривала розмова про далеку війну, відлуння якої торкнулося й сьогодення. Про подібне не можна мовчати й забувати, а тих, хто боронив рідну Вітчизну у грізні роки 1941-45 рр. і нині захищає цілісність кордонів незалежної України, інакше як Героями не назвеш. Слава Україні! Героям слава!
Вікторія СВИРИДЕНКО, член жіночого клубу “Горлиця”.