Бібліотекар – це слово повне сонячного сяйва
За ним стоїть безмежний мудрий світ.
Бібліотекар! Скільки в слові змісту
Його тепло навік в моїй душі!
Так! Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – книга. У ній весь неосяжний світ.
Всеукраїнський день бібліотек – це, передусім, свято книги, великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.
Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (Мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в стародавньому трактаті: «Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг».
Відділу культури і туризму виконкому Лебединської міської ради (начальник Ірина Саєнко) підпорядковуються три бібліотеки, в яких працюють віддані своїй справі люди. Багато сил і енергії докладають в своїй роботі працівники бібліотеки №1, а саме: завідуюча Світлана Олексіївна Дворницька та бібліотекарі Ольга Георгіївна Храмцова, Оксана Анатоліївна Лобко. Вони виховують у читачів інформаційну культуру, вміння користуватися бібліотекою, формують потребу в систематичному читання літератури, яке сприяє розвитку творчої думки, пізнавальних інтересів та здібностей, любові та бережливого ставлення до книги, культури читання.
У бібліотеці №2 (завідуюча Тетяна Миколаївна Харюшина), бібліотекар Надія Миколаївна Деменко завжди панує атмосфера відпочинку для читача, можливість зустрітися з найвірнішим другом – книгою. Читальна зала практично не буває порожньою. Відродження духовності, інтелігентності, моральності – ось головні завдання в роботі працівників бібліотеки сьогодні. Кожний відвідувач для них – це своєрідна особистість зі своїми поглядами, характерами, вимогами і потребами. Тож з кожним потрібно проявити тактовність, навчити витримки, знайти спільну мову і досягти розуміння. Дуже часто оточуючі міркують, що професія бібліотекаря скромна, непомітна і проста. Наші бібліотекарі своїм ентузіазмом, любов’ю до друкованого слова виховали не одне покоління освічених людей. Вони – і розпорядники долі книг, і перші стимулятори читацького інтересу, і добрі порадники. Працівники бібліотек, як лоцмани у книжковому морі, що ведуть упевнено свій корабель в чудову країну знань.
Сьогодні бібліотечні заклади міста – це і центр відпочинку та духовності, це плідна праця в літературно-музичних читальнях, в яких побували світочі українського духу – письменники, поети, музиканти і художники, науковці і просто – цікаві особистості лебединського краю.
Так сталось, що на перехресті доль поєднались дві давні професії – вчитель і бібліотекар. Обидві покликані дібрати ключик до кожного людського серця і бути поводирем у храмі людського духу.
І сьогодні ми хочемо пошанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній своє серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням. Це наші ветерани.
Хтось із мудрих сказав: «Бібліотекар – це не професія, а стан душі». Для кожної освіченої людини, бібліотекар – це насамперед творча особистість, яка безкорисливо, щедро з повною віддачею служить суспільству, читачеві. Саме такою талановитою, чуйною, відданою своїй роботі була ветеран бібліотечної справи – Гальченко Тетяна Антонівна. Ще юною дівчиною вона прийшла до Кобижчанської міської бібліотеки і 37 років свого життя, віддала улюбленій справі. І сьогодні, на заслуженому відпочинку, вона не сидить без діла: вона є прекрасною майстринею художньої вишивки та аматорського живопису.
Бібліотечне призначення – це коли частиною твого життя стають люди і книги, коли ти пам’ятаєш всіх своїх читачів і багатьох з них любиш. Серед тих, для кого бібліотечна справа стала покликанням є незмінна завідуюча бібліотекою №1 протягом 15 років – Дерепко Людмила Григорівна.
Майже 40 років, ця мила жінка з чарівною посмішкою пропрацювала в «храмі мудрості», і завжди вона була огорнута аурою добра та душевного тепла. Вона вважала свою професію не просто роботою, а своєю місією на землі, покликанням своєї душі, адже бібліотекар не тільки книгар, він і душ людських лікар.
Коли ми говоримо слово «бібліотека», то поневолі уявляємо собі духовне місце, куди можна завжди прийти, де зустрінеш бібліотекаря – людину, яка завжди рада допомогти в пошуках істини, підібрати необхідні книги, дати пораду. Куданівська бібліотека для багатьох людей – і місцевих читачів, і завідувачки бібліотекою №3 Венжеги Катерини Миколаївни – це величезна частка їхнього життя.
У далекому 1988 році, після закінчення Сумського училища культури, юна Катерина переступила поріг Куданівської бібліотеки і працює там до цих пір. До неї жителі с. Куданівка приходять не тільки по книги, а й просто поспілкуватися, поділитися своїм наболілим, і кожному вона приділяє максимум уваги. Дуже чуйна, доброзичлива, справжній професіонал своєї справи, і лише завдяки їй функціонує бібліотека вже багато літ, як єдиний інформаційний центр на селі.
Бібліотекар – найпрекрасніша професія на землі. І якщо в роботу вкладати душу, то можна дуже багато чого досягти. Міські бібліотеки – храм добра і знань, до якого приходять ледь навчившись читати. А працівники бібліотек, які обслуговують читачів, докладають багато зусиль, уміння, винахідливості, щоб для відвідувачів бібліотека стала другою домівкою.
Честь і хвала вам, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас із професійним святом. Бажаємо Вам, шановні працівники бібліотек, а також читачам, усім, хто любить і шанує книгу, доброго здоров’я, щасливих відкриттів непрочитаних сторінок і творчих успіхів для блага Української держави.
Відділ культури та туризму