Мистецтво покликане дарувати людині насолоду. У цьому завжди переконуєшся, відвідуючи Сумський обласний академічний театр драми та музичної комедії імені М.С. Щепкіна. Надовго залишаються в пам’яті переглянуті спектаклі, поїздки, які організовує міський відділ культури і туризму (начальник Ірина Саєнко). Тому, не стала винятком і ефектна, весела та видовищна вистава «Інцидент» за п’єсою італійського драматурга Луїджі Лунарі, що подарувала гарний настрій та незабутні враження членам любительського клубу «Надвечір’я» міського центру культури і дозвілля.
Хоча п’єса написана ще 1960 року, але, проблеми, порушені в ній, на жаль, актуальні й сьогодні. Те, що описує драматург, повністю переплітається з тим, що ми бачимо зараз на вулицях, про що говорять люди, а головне, як вони себе поводять у суспільстві. У сюжеті вистави піднімаються питання стосунків чоловіка і жінки. Першочерговими є питання подружньої зради та хтивості. Того, що сучасне суспільство втрачає будь-які моральні цінності.
Сюжет досить простий та універсальний: таке може статися в Італії, Україні чи де завгодно; так само як і в 60-х роках, 70-х, 90-х чи в наші дні. Під час відкриття нового відділення банку стався прикрий інцидент, який викликав неабиякий резонанс та інтерес, безліч пікантних ситуацій і багато сміху. Режисер-постановник Ганна Кобець зуміла засобами сценічного мистецтва передати авторський задум, актори створили колоритні образи героїв п’єси. Цікавими вийшли директор банку, бухгалтер Мероні, сенатор; син директора банку Гуідо був яскравим і досить харизматичним. Карколомні повороти сюжету, відшліфовані до найменших дрібниць мізансцени – усе це єдиний згусток енергії, яким актори щедро ділилися із залом. Постава, хода, міміка, жести, погляди, кожна репліка героїв викликала у глядачів добру нагоду від душі посміятися. Позитивні емоції, якісна гра акторів, переповнена зала та відчуття культурного відпочинку – це все надвечірці отримали на прем’єрі вистави «Інцидент».
Члени клубу «Надвечір’я» залишали глядацький зал неохоче, бо радість спілкування з мистецтвом хотілося продовжити. Ще деякий час роздумуєш над діями та вчинками героїв, порівнюєш із власними життєвими ситуаціями, робиш висновки — і мрієш ще піти до театру, щоб подивитись на себе і тих, хто тебе оточує, іншими очима, замислитись над сенсом людського життя. Адже в житті головне – не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.
Відділ культури та туризму