Лебедин — прекрасне тихе містечко зі своєю історією, що налічує 46 пам’яток культурної спадщини. Із них: історичних — 26, археологічних — 6, монументального мистецтва — 3, архітектури та містобудування — 10.
Однією з окрас нашого міста є будівля колишнього Лебединського повітового училища. Це була державна школа в Лебедині. Трикласне повітове училище було засноване 23 грудня 1809 року. Певний час училище не мало постійного будинку і розташовувалося на приватній квартирі. Марков, який наглядав за роботою училища, знайшов будинок, який продавав титулярний радник Маячков.
Будинок для училища мала намір купити Лебединська міська дума за 2500 рублів. Справа про придбання будинку для повітового училища розглядалася майже рік, але будинок так і не був куплений. У 1811 році до повітового училища додалося (у вигляді підготовчого класу) ще парафіяльне. Спочатку воно розміщувалось у невеликому дерев’яному будинку, який належав почесному наглядачеві училищ Лебединського та Охтирського повітів О. А. Іваненку. У 1824 році Іваненко звернувся в Міністерство освіти Російської імперії із пропозицією — скористатися доходами училища і на належній училищу ділянці побудувати спеціальне навчальне приміщення, а стару будівлю тимчасово переобладнати під квартири вчителів та чиновників. Було складено кошторис на суму 30597 руб., частину цієї суми надав Іваненко із доходів свого маєтку, він же добровільно зобов’язувався вести нагляд за виконанням робіт. 21 червня 1824 року Комітет Міністрів Російської імперії, за пропозицією Міністерства освіти, надав дозвіл на будівництво і затвердив запропонований кошторис, у тому ж році було затверджено проект із планом та фасадом. Кам’яний будинок під залізним дахом для училища був побудований тільки у 1827 році на вулиці Нижній Сумській. У ньому вивчалися такі дисципліни: коротка цивільна історія, пояснення Євангелія, короткий і повний катехізис, російська граматика, російська, латинська та німецька мови, арифметика, географія, геометрія, фізика, природознавство. Вчили каліграфії та малювання. Внутрішнє планування повторює особливості рядових житлових будинків, але з більшим ступенем ізоляції приміщень: по периметру великого прямокутного у плані холу анфіладою згруповані комори, учбові класи, вестибюль-передпокій, вчительські кімнати. Але вже до середини ХIХ століття відчувається гостра потреба в розширенні площ. У 1845 р. тут навчалося до 99 підлітків і працювало 5 учителів, а в 1858 році при училищі відкривається публічна бібліотека. Хто закінчував це училище, мав право вступити на державну службу. Здебільшого навчались у ньому діти із заможних сімей.
Насамкінець, у 1903 році до західного фасаду прибудовується об’єм, що трохи нагадує проекти повітових училищ для міст країни, розроблені в середині ХIХ століття архітектором І. Бессоновим. До 1906 року більша частина добудови використовувалась як житловий флігель (квартири для вчителів). На початку ХХ століття повітове училище було перетворене на міське училище, директором якого став Ю. І. Базавлук. Після 1917 року у добудові розміщувалися склади (до кінця 1940-х рр.), а потім — ЗОШ № 7 м. Лебедина. У 1950-х роках у приміщенні колишнього повітового училища було засновано Будинок піонерів, де працювало лише 5 гуртків: авіамодельний, фотогурток, «Умілі руки», художньої самодіяльності, туристичний. У 1962 році на базі ЗОШ № 1 була відкрита Ленінська кімната, згодом перетворена на громадський музей ім. В. І. Леніна, який перенесли у західне крило колишнього повітового училища. У 1965 році Будинок піонерів отримав частину приміщень колишньої школи № 7. У 1991 році, у зв’язку зі змінами у суспільному і політичному житті нашої держави, Будинок піонерів змінив назву на Будинок дитячої та юнацької творчості і став повновладним господарем усього приміщення. В 2003 році в будинку відкрилася Лебединська районна дитячо-юнацька спортивна школа. Зараз він розташований за адресою: вулиця Героїв Майдану, 10.
Лебединський художній музей ім. Б.К. Руднєва