За 361 рік своєї історії наше місто було і козацьким сотенним містечком Сумського слобідського козацького полку, і центром військового комісарства Сумської провінції, і повітовим місто Харківського намісництва, частиною Охтирського повіту відновленої Слобідсько-Української губернії, а згодом – і районним центром Сумської області та містом обласного значення. І ось знову – зміни. Проводиться чергова реформа, цього разу вона пов’язана із добровільним об’єднанням громад і створенням однієї об’єднаної громади в межах Лебединського району, з центром в місті Лебедині.
Нагадаємо, 5 лютого 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», який набув чинності 4 березня 2015 року. Прийнятий закон відкрив можливості об’єднатися у спроможні територіальні громади, здатні самостійно планувати діяльність і реалізовувати заплановане на користь своїх громад, а також нести відповідальність за прийняті рішення. Про практичні аспекти реалізації цього закону, на прикладі міста Лебедина, наша розмова із міським головою Анатолієм Трояном.
– Анатолію Григоровичу, місто за крок від реформи. Чи потрібна вона нашому місту?
– Реформа запущена, і в ній головне – не саме об’єднання, а суть – реформа повинна створити умови якісного достойного життя у кожній громаді, а не лише в обласному центрі чи великих містах. Перш, ніж дати «добро» на такий серйозний крок, це питання потрібно серйозно обговорити, і не тільки на сесії міської ради, а й з громадськістю. І цей процес в Лебедині вже почався. Зокрема, 31 липня під час громадських слухань, громадськість відзначила, що реформа назріла і вкрай потрібна, бо існуючий територіальний устрій на шляху до розвитку громад залишає за собою тільки глибокий гальмівний слід.
Звісно, що і в депутатів, і у пересічних громадян виникають цілком обґрунтовані питання, побоювання, перестороги, як щодо самого процесу, так і щодо його кінцевого результату. Безперечно, що довкола будь-якого нововведення виникає багато запитань, але ж дорогу ніколи не подолаєш, доки не почнеш по ній іти. Процес зрушив з місця, прийняті перші закони, в яких закладені надзвичайно важливі демократичні принципи – конституційності та законності, добровільності, економічної ефективності, державної підтримки, прозорості та відкритості, відповідальності й т. д.
– Які основні умови добровільного об’єднання громад?
– У складі об’єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування. Територія об’єднаної територіальної громади має бути нерозривною, її межі визначають за межами юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися. При прийнятті рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад, беруть до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об’єднаної територіальної громади.
– Скажіть, будь ласка, яке територіальне об’єднання формуватиметься на базі міста?
– Відповідно до статті 4 пункту 2 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» адміністративним центром об’єднаної територіальної громади визначається населений пункт, тобто місто, село або селище, які мають розвинуту інфраструктуру і, як правило, розташовані найближче до географічного центру території об’єднаної громади.
Добровільне об’єднання громад не призводить до зміни статусу населених пунктів. Найменування об’єднаної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту, визначеного її адміністративним центром.
Скажімо, ми пропонуємо сільським радам у 20 км зоні, що рекомендовано Законом, утворити одну територіальну громаду із центром у Лебедині, адже, керуючись Методикою, запропонованою Кабінетом Міністрів України, до однієї територіальної громади має входити не менше двадцяти тисяч жителів. Крім того, на території Лебедина розташована вся необхідна інфраструктура для подальшої роботи об’єднаної територіальної громади.
– Який порядок добровільного об’єднання територіальних громад?
– Ініціаторами добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути сільський, селищний, міський голова, не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради, члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи, органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш, як третини членів відповідної територіальної громади). А пропозиція щодо ініціювання добровільного об’єднання територіальних громад повинна містити перелік територіальних громад, що об’єднаються, із зазначенням населених пунктів і визначенням адміністративного центру та її найменування.
– Чи надходили вже до Лебедина пропозиції щодо об’єднання? Та в якому складі Ви бачите об’єднану Лебединську громаду?
– На сьогодні пропозицій від сільських рад не надходило, так само, як і Лебедин не звертався до них. Але хочу, щоб Ви зрозуміли, в такому процесі, як об’єднання громад не потрібно поспішати, адже в об’єднані, крім переваг, є ще й ризики та проблеми.
Ще не відомо, хто більше виграє від такого об’єднання: місто чи села. Адже на нас тоді «ляжуть» всі проблеми не тільки соціальної інфраструктури, стан якої на селі значно поступається стану міської, а й питання благоустрою, ремонту доріг, тощо.
Разом із тим, міська рада готова розглянути пропозиції про об’єднання, зокрема, тих сільських рад, що знаходяться на відстані 20 км від міста. Це, в першу чергу, села Бишкінської, Боровеньської, Будильської, Калюжненської, Курганської, Межиріцької, Михайлівської, Пристайлівської, Рябушківської та Червленівської сільських рад.
Для відпрацювання механізму такого об’єднання 3 липня 2015 року рішенням шістдесят четвертої сесії Лебединської міської ради VI-го скликання було затверджено Порядок проведення громадських обговорень з питань добровільного об’єднання територіальних громад.
– Яка буде державна підтримка добровільного об’єднання територіальних громад?
– Форми державної підтримки добровільного об’єднання територіальних громад різні: інформаційно-просвітницька, організаційна, методична, і головне – фінансова. Сьогодні спеціалістами міської ради опрацьовуються усі варіанти щодо проведення об’єднання територіальних громад, кожна пропозиція детально аналізується і вивчається, поспіших висновків ніхто робити не буде. Адже необхідно сформувати самодостатні територіальні громади і поліпшити якість надання адміністративних послуг населенню. При цьому новостворені громади мають навчитися самостійно керувати своїми фінансами, враховуючи інтереси місцевих мешканців, а не чекати вказівок «зверху».
– Анатолію Григоровичу, Ви порушили досить важливе питання фінансування об’єднаної територіальної громади, яким воно має бути?
– Стаття 10 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» зазначає, що держава здійснюватиме фінансову підтримку добровільного об’єднання територіальних громад, шляхом надання об’єднаній громаді коштів у вигляді субвенцій на формування відповідної інфраструктури згідно з планом соціально-економічного розвитку такої територіальної громади, і загальний обсяг фінансової підтримки розподілятиметься між бюджетами об’єднаних територіальних громад.
Зокрема, щодо коштів, то із Державного та обласного бюджетів вони будуть перенаправлені на рівень територіальної громади, власне, туди, де живуть люди. На території цих громад залишатимуться нові податки, зокрема, податок на нерухомість і транспорт, вся плата за землю, 60 відсотків податку на доходи фізичних осіб, 25 – екологічного податку, 5 – акцизного збору з реалізації підакцизних товарів, 100 відсотків податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності і єдиного податку. Крім того, об’єднавшись, громада зможе розраховувати на фінансування з Державного бюджету, та отримати додаткові кошти із Державного фонду регіонального розвитку на покращення інфраструктури.
За попередніми підрахунками, об’єднана громада може розраховувати на додаткові кошти із Державного бюджету в розмірі 20,6 млн. грн. вже наступного року. Це, власне, 12,5 млн. грн. податку з доходів фізичних осіб, які села не отримували та 8,1 млн. грн. базової дотації. Також зберігається 20,8 млн. грн. медичної та 34 млн. грн. освітньої субвенції. І це – кошти без врахування власних надходжень міста і сіл.
– Відповідно до діючого Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виборних посадових осіб називають головою міста і села, чи збережеться така назва й надалі?
– Ні. Стаття 14 наголошує, що у селах, селищах, визначених рішенням місцевої ради об’єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», за винятком її адміністративного центру, обирається староста на строк повноважень місцевої ради, який є посадовою особою місцевого самоврядування, представляє інтереси жителів села, селища у виконавчих органах міської ради, буде членом виконавчого комітету ради об’єднаної територіальної громади за посадою.
– І головне, як Ви вважаєте, процес об’єднання громад можна вважати реформою місцевого самоврядування та початком децентралізації влади в Україні?
– Почну здалеку. Україна вже понад 20 років є незалежною державою. Але ментально, в більшості випадків, ми ще чекаємо, що хтось «згори» щось нам скаже і щось вирішить. Місцеве самоврядування в Україні так і не запрацювало наповну, тому що центральні органи влади завжди боялися дати більше повноважень містам, завжди створювали багато штучних проблем. У разі реальної децентралізації, місцеві органи влади стали б для держави не об’єктом управління, а партнерами. Щоб вимагати, потрібно спочатку дати повноваження.
Наприклад, питання безпеки. Я вважаю, що міліція як орган забезпечення громадської безпеки, плюс Державтоінспекція, мають бути підпорядковані місцевій владі. Як і Архбудконтроль [Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю], який видає дозволи на будівництво та приймає об’єкти в експлуатацію. Переконаний, що міста повинні отримувати частину податку на прибуток, щоб була велика зацікавленість у створенні робочих місць.
Звісно, добровільне об’єднання – це початок змін, але нам ще належить пройти довгий шлях реформ, щоб стати справді європейською країною не за географічною належністю, а за духом.
– Яких повноважень не вистачає особисто Вам, як міському голові Лебедина?
– Повноважень достатньо, – не вистачає фінансів на їх виконання. На жаль, значно зменшилися обсяги виробництва, а відповідно – і надходження до бюджету.
В минулому ми не змогли використати власні кошти на реалізацію великої кількості проектів через проблеми з казначейством.
Ще – недостатня фінансова самостійність громади – великий відсоток податків йде з міста. Немає повноважень для притягнення до відповідальності неплатників податків, порушників у сфері земельних відносин, неузгодженого будівництва, екології тощо.
– Досвід якої країни варто взяти за основу, під час проведення реформи місцевого самоврядування?
– У світі багато успішних країн. І, переважно, це країни, які активно працюють на платформі місцевого самоврядування: Польща, Фінляндія, Швеція та Німеччина. Звичайно, у розвитку кожної країни є нюанси, тож використовуючи їхній досвід, ми повинні будувати свій формат розвитку. Адже важливо розуміти в цілому, що міста мобільніші, вони більш гнучкі для змін. Міста – це центри комунікації, сильні міста – це сильна країна. І я вірю, що в Україні це колись стане реальністю.
– Щиро дякую Вам за змістовну розмову, і бажаю всім нам успішної реалізації наміченого щодо об’єднання територіальних громад.
Відділ з питань внутрішньої політики