На останньому засіданні Громадської ради, що відбулося 20 березня ц.р. міський голова Анатолій Троян запросив членів ради та громадськість міста Лебедина висловитися щодо пропозиції нашого земляка та народного депутата Верховної Ради України 7-го скликання Ігоря Мірошниченка щодо будівництва каплички Божої Матері та бювету на місці, де до середини. ХІХ стояла Іллінська церква.
За довідками істориків, дерев’яна церква Пророка Іллі стояла на розі нинішніх вул. Леніна та Гудимівської. Рік побудови самої церкви точно невідомий. Очевидно, це була одна з найстаріших церков Лебедина, збудована водночас із прибуттям переселенців, які заснували наше місто, тобто біля 1654 р. друга, теж дерев’яна , церква під іменем цього ж пророка була збудована в 300 сажнях від попередньої по шляху на Охтирку (напівзруйнована капличка на місці її престолу збереглась до наших днів і стоїть на садибі будинку № 58 по вул. Леніна, неподалік від пам’ятника Х.М. Фролову). Рік будівництва другої церкви – 1720-й. Площа під спорудою – 430 кв. сажнів. З акту 1724 р. відомий священик цієї церкви – Андрій. Метрики її розпочинаються від 1742 року. За переписом 1732 р. при цій церкві була школа. Із старих книг храму відомі три, надруковані в Києві: «Требник» – 1677 р., «Трифелогій» – 1734 р. та «Служебник» – 1738 р. Іллінська церква діяла до 1858 р., до об’єднання з Вознесенським приходом, а потім була розібрана. (Ткаченко Б.І.: «Лебедія», кн.1, СУМИ, 2000, сс. 272, 274).
На сьогодні не йдеться про руйнування самого пам’ятника Х.М. Фролову, а пропонується його перенесення до Скверу Радянської армії, де до речі, Харитон Мусійович Фролов і похований.
Роботи з перенесення пам’ятника та будівництвом каплички і бювету не коштуватимуть міському бюджету нічого. Всі роботи будуть виконані за рахунок Ігоря Мірошніченка та його однодумців.
Тож міськвиконком запрошує лебединців висловити свою думку щодо описаного проекту. Остаточне рішення Лебединська міська рада буде приймати тільки з огляду на громадську думку жителів міста. Свою позицію Ви можете висловити шляхом голосування або залишити коментар на цьому ж сайті.
[poll id=”3″]
ОПИТУВАННЯ ТИМЧАСОВО ЗАБЛОКОВАНО ЧЕРЕЗ ЧИСЛЕННІ ВИПАДКИ ШАХРАЙСТВ З ГОЛОСУВАННЯМ НА КОРИСТЬ ОДНОГО З ВАРІАНТІВ.
Далі свою позицію щодо перенесення пам’ятника висловлюйте, будь-ласка, у коментарях.
Щодо самої постаті Х.М. Фролова, то історики до нього відносяться не однозначно. За думкою одних – він видатний діяч періоду громадянської війни і становлення радянської влади на території міста, на думку інших – Фролов Харитон Мусійович (1892—1940) – це чекіст, червоний партизан і командир Лебединського винищувального загону для боротьби з українськими селянськими повстанцями. У боротьбі з «класовими ворогами» відзначався небаченою жорстокістю і люттю: рубав шаблею людям голови і руки. Особисто розстріляв у підвалі Лебединської в’язниці до 60 осіб. 1921 «за видатні заслуги в боях проти ворогів Радянської влади» Реввійськрада нагородила Фролова орденом Червоного Прапора й особистою іменною зброєю. В 1922 р. він організував у с. Березів Яр першу в Лебединському повіті сільськогосподарську комуну «Красное Знамя». В 1934 р. – призначений директором Будинку інвалідів у с. Боброве. А в 1937 р. -репресований – відбув 9-місячне ув’язнення у Харківській тюрмі. Пам’ятник Фролову відкрито у грудні 1967 в «ознаменування 50-річчя Радянської влади». Одна з вулиць міста названа ім’ям Фролова.
Автор пам’ятника – український скульптор, народний художник СРСР Лисенко Михайло Григорович (1906—1972).
Пам’ятник являє собою залізобетонну скульптурну композицію (висота – 3 м) на цегляному (висота – 2,5 м) обштукатуреному під «шубу» постаменті у вигляді трапецієвидної усіченої піраміди. На п’єдесталі – постать чоловіка у військовій формі (кашкет, френч, галіфе з кобурою, на ліве плече накинута бурка) з високо піднятою вгору правою рукою. На фасадній частині постаменту – чавунна дошка (0,81 х 0,5 м) з меморіальним написом. Позаду й обабіч постаменту – трапецієвидна цегляна обштукатурена основа (4 сходинки).
Текст на дошці: «Легендарному герою громадянської війни Харитону Мусійовичу Фролову від вдячних лебединців». Внизу посередині, під меморіальним написом – 5-кутна рельєфна зірка.
Розміри:
- скульптура – 3 м;
- постамент – 2,5 м;
- основа – 0,5 м.
До пам’ятника веде асфальтована доріжка. Сквер огороджений по 3-кутному периметру ажурним металевим парканом з розривом у місці проходу до пам’ятника. Паркан у кількох місцях пошкоджений. Висота паркану – 0,85 м (стовпчики – по 1,05 м).
(Література: Дудченко К. М., Тичина В. Є. Лебедин: Історико-краєзнавчий нарис. – Х.: «Прапор», 1974. – С. 25, 27, 29-30, 34-35. Дудченко К. М., Тичина В. Є. Лебедин: Краєзнавчий нарис. – Х.: Видавництво «Прапор», 1965. – С. 49-50, 51, 57, 59-61, 65. Новак П. Син великої партії // Соціалістичне життя. – 4 липня 1958. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.: Наукова Думка, 1987. – С. 465. Ткаченко Б. І. Лебедія: Історичні нариси в двох книгах. – Кн. 1. – Суми: Видавництво «Слобожанщина», 2000. – С. 225-227, 233-234. Ткаченко Б. І. Під чорним тавром: Документи, факти. Спогади: Історична розвідка про геноцид в Україні, і зокрема на Сумщині, в 1932-1933 роках, скріплена найвищим суддею – людською пам’яттю. – Вид. 2-е, доповнене. – Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1» ТОВ, 2008. – С. 33, 453-454, 479-481.)
Відділ з питань внутрішньої політики
Довідкова інформація
Церкви міста Лебедина мають цікаву й драматичну історію. У 1785 році в Лебедині нараховувалося 13 церков: 12 дерев’яних і 1 кам’яна. Місто виглядало дуже мальовничо. На широкому просторі Торгового майдану (нині Інтернаціональна площа) здіймалися дві домінуючи споруди-велетенський Успенський собор із дзвіницею і дерев’яна Преображенська церква. Вони були видні здалеку. У слободах на початку основних доріг також розташовувалися церкви:
– по дорозі на Суми – Різдва Христового (згодом Мироносицька на однойменному кладовищі),
– при виїзді на Охтирку – Пророка Іллі (неподалік від пам’ятника Х.М.Фролову),
– по дорозі на Червлене – Миколаївська,
– по дорозі на Михайлівку – Архангела Михаїла (де нині сквер Радянської Армії).
Замикали кільце з півночі Троїцька і Петропавлівська ( де тепер вул.. Піонерська) та Вознесенська(на вул. Ковальській, перенесена згодом на нинішній майдан Волі), а з півдня – Трьохсв’ятительська( де тепер вул. Першотравнева) церкви. Окрім того, в центрі слободи Кобижча- Воскресенська, а на Довгалівці – Георгіївська (біля нинішньої школи 4) церква.
До 1917 р. число церков у Лебедині зменшилося до 9, зникли Преображенська, Іллінська, Михайлівська та Петропавлівська. Знищені у 20 столітті 5 церков Трьохсвятительська, Георгіївська, Мироносицька, Соборно-Успенська (де тепер сквер Т.Г. Шевченка),Троїцька. На сьогодні в Лебедині існують 5 церков – Вознесенська, Воскресенська, Миколаївська, Покровська та Свято-Успенська церква (на місці знищеного Троїцького храму). Більшість діючих храмів підпорядковується Українській Православній Церкві Московського Патріархату і лише 2 парафії відносяться до УПЦ Київського Патріархату Свято-Успенська і Різдва Христового (остання ще не має свого храму).