19 березня 2015 року Ліні Василівні Костенко виповнюється 85років. До цієї дати Лебединський міський художній музей організував поетичний вечір під назвою «Духовний Олімп України», орієтований на вшанування творчої спадщини поетеси, формування умінь і навичок літературної та дослідницької діяльності учнів.
Під час заходу, працівники музею Ліна Аксененко та Людмила Стеблянко розповіли учням 5 – «А» та 5- «Б» класів СШ № 7, про дивовижний світ художнього слова видатного українського митця Ліни Костенко.
Ліна Василівна, поет, філософ, безстрашний і напружено мислячий митець, кришталево чесний перед своїм народом і власною совістю. Її геній, незважаючи на всі катаклізми й катастрофи, гоніння й замовчування, був і залишається могутнім незламним деревом, олімпом сучасної поетичної думки.
Ліна Костенко не любить галасу, вона скромна і нечестолюбна, рідко спілкується з репортерами.
Ліна Костенко самобутня, самостійна у всьому. Вона віддає перевагу дорогам невторованим, темам – нерозробленим. Кожне явище вона сприймає й описує по-своєму. Духовна предтеча шістдесятників, поетеса відкрила для них основні ідейні й стилістичні обрії, стала законодавицею літературної моди, ревно дотримуючись національних традицій, духовним донором для всієї української культури, візитною карткою поетичної України. Вона була і є найпопулярнішим поетом серед читачів усіх вікових категорій, найчеснішим, найбезстрашнішим, з нині живущих, митцем слова, який ніколи не зважав на кон’юктуру. Тому з повним моральним правом Ліна Костенко говорить своїм читачам жорстку правду про них самих і про те, в якому суспільстві вони живуть.
Золоту сторінку творчості Ліни Василівни становить її духовний діалог з матінкою природою. Це особливо ніжна струна її поетичної ліри, напоєної любов’ю до всього, що живе під небом рідної України.
Мене ізмалку люблять всі дерева,
І розуміє бузиновий Пан,
Чому верба, від крапель кришталева,
Мені сказала: «Здраствуй!» крізь туман.
Чому ліси чекають мене знову,
На щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю. Я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.
У проведенні заходу брали участь:
– вихованці драматичного гуртка Лебединського ЦПО, під керівництвом Віти Сіренко;
– учні 5 – 6 класів СШ № 7: Маша Риженкова Валерія Золотар, Діана Пузина, Каріна Євдан;
– учні 7, 9 класів ЗОШ № 3: Маріна Глиненко, Лілія Вечєрова, Оля Кравченко, Оля Курлейко, Оля Пащенко, Яна Сірук.
Поетичне слово Ліни Костенко пророче, наповнене філософською глибиною, високою духовністю, збагачене й розквічене всіма барвами веселки. Воно збагачує читача інтелектуально, звеличує душу і серце благородними шляхетними почуттями, чарує несказанною красою слова. Говорити про її поезію – означає говорити про святість душі людини, її гідність, про ідеали добра, істини й краси, про нездоланність правди і необхідність боротьби за неї.
Саме Ліна Костенко є апологетом нового європейського мислення. Тільки от гімнів вона не писала і писати не буде. Бо просто не вміє, не може. Вірші вибирають її для своєї еманації, а не вона їх, бо її Слово, її вірші — це голос серця, тобто Голос Правди і Слово Честі.
О, не взискуй гіркого меду слави!
Той мед недобрий,
від кусючих бджіл.
Взискуй сказать
поблідлими вустами
Хоч кілька людям необхідних слів.
До сих пір Ліна Костенко не є публічною людиною, не прислужується нікому. Вона залишається Поетом нашої епохи.
[layerslider id=”45″]
Лебединський художній музей ім. Б.К. Руднєва