Завдяки нашій місцевій пресі ми дізнаємося багато цікавого про наших земляків, які стали відомими у різних галузях. Відомими не тільки у нашій країні, а і за її межами.
Багато цікавого було прочитано на шпальтах Лебединських газет про Кричевських, Бурлюка та багатьох інших.
Сьогодні мені хотілося розповісти про людину, про яку мало хто знає у нашому місті. Якось, проглядаючи матеріали про художників, звернула увагу на Валерія Павловича Ламаха – український живописець, працював в галузі монументально – декоративного мистецтва і плаката.
Валерій Ламах народився 6 березня 1925 року в місті Лебедині. Дитинство та шкільні роки провів у місті Ворошиловграді (нині м. Луганськ). З 1939 по 1949 рік навчався у Ворошиловградському художньому училищі з перервою у три роки, тому що з 1942 по 1945 роки був на примусових роботах у Німеччині.
У 1949 – 1954 роках навчався у Київському художньому інституті на факультеті графіки. Після закінчення інституту працював художником плакату.
Творчу діяльність поєднує з активною участю у громадському житті Спілки Художників. З1952 року бере активну участь в республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. У 1956 – 1960 роках старший редактор державного видавництва «Образотворче мистецтво та музична література». З 1960 –х років працює як художник – монументаліст. Створив цілу низку художніх робіт в техніці розпису, мозаїки у Києві, Маріуполі, Куйбишеві, Тернополі. Оформлював екстер’єри і інтер’єри громадських будівель.
Творчість Валерій Павлович поєднує з активною участю в суспільному житті Спілки Художників. Член правління Спілки Художників України, голова республіканської Ради при художньому фонді України. Член секції монументально – декоративного мистецтва Київської організації Спілки, голова республіканської та член Всесоюзної комісії по монументальному мистецтву.
З 1974 року – доцент кафедри оформлення книги у Київському вечірньому факультеті Львівського поліграфічного інституту ім. І. Федорова, викладач малюнка, живопису, композиції.
З 1956 – го член Національної спілки художників України.
Художник, філософ, письменник, вчитель, предтеча «сучасного мистецтва» – у Валерії Павловичу єдналися різні, на перший погляд, протилежні таланти. У радянські часи Валерій Ламах став «гуру» для цілого покоління радянських художників, у художньому середовищі про цю людину ходили легенди.
Великий інтерес Валерія Ламаха до філософії не загубився в Німеччині, де він у віці 17 років опинився на примусових роботах.
До 1942 року В. П. Ламах три роки навчався у художньому училищі. Але опинившись у чужій країні, він не використовував свій зв’язок з мистецтвом собі на користь, а приєднався до маси нещасних молодих людей. Не маючи можливості займатися художньою творчистю, він займався теорією.
Знання німецької та французької мов дозволило йому читати книжки мовою оригіналу. Саме завдяки цьому у Валерія Павловича сформувалися основні інтереси – філософія і поезія.
Уже в мирний час свої філософсько – естетичні погляди Валерій Павлович виразив у вигляді п’яти книжок: 1 книга – «Коло знаків»; 2 книга – «Коло життя»; 3 книга – «Коло відображень»; 4 книга – «Схематичні таблиці»; 5 книга – «І. Ю. Рєпін». Деякі тексти з цих книг публікувались у різних журналах, але всі книги до цього часу не опубліковані.
Ось як про Валерія Ламаха говорив один з лідерів радянського мистецтва Геннадій Айгі: «… Його сьогодні знають не десятки, а сотні діячів української культури, але все одно він залишається оповитий таємницею. Ім’я Валерія стає все більш легендарним, а його творчість до сих пір перебуває в тіні. Ми дуже рано його втратили. Я добре його знав і любив. Це була людина мудра, надзвичайно уважна до того боку мистецтва, де захищається добро, де воно борониться від усіх руйнуючих сил в мистецтві. І ця його мудрість, терпимість і високий талант, дивовижна делікатність сприйняття . В той же час він був не тільки так би мовити, духовним вчителем – він також був еталоном уважності до духовних проблем в мистецтві, еталоном відповідальності…»
Валерій Павлович Ламах був інтелектуалом європейського рівня. Його книга «Книга схем» перегукується з філософськими концепціями сучасників Ламаха – відомих культурологів та філософів другої половини XX ст. за кордоном. Але він не міг запозичити ці ідеї у своїх закордонних колег, так як відомо, що в радянські часи мислителі перебували в «гетто» та були обмежені у повноцінному доступі до праць закордонних сучасників. Ламах розвивався своїм особистим шляхом.
Ще чимало таємниць можна розгадувати про Валерія Ламаха, відомостей про нього та його творчість вкрай мало. Та все ж таки спираючись на ту інформацію, що ми маємо можемо зробити висновок, що особистість Валерія Ламаха дуже цікава.
Лебединський художній музей ім. Б.К. Руднєва