Туржанський Леонард (Леонід) Вікторович (1875-1945)
Розмір: 18,6 х 28,2 см
Полотно, олія
В колекції: з 1968 року
Леонард (Леонід) Вікторович Туржанський – один із провідних російських художників початку XX століття. Його невеликі за розміром роботи, написані безпосередньо з натури, відрізняються точною і тонкою передачею певного конкретного стану природи. Вони насичені світлом, сонцем і повітрям.
Початкову художню освіту Леонард здобув у Єкатеринбурзькому училищі (1889), де навчався у художника Миколи Плюсніна. Згодом, відвідував приватну майстерню Дмитрієва-Кавказького в Петербурзі, займався в Центральному училищі технічного малювання барона Штігліца та Строгановскому художньо-промисловому училищі.
Після закінчення Московського училища живопису, ліплення і архітектури, Туржанський своїми першими роботами змусив говорити про себе як про представника нової хвилі російського пейзажу. Його невигадливі шматочки природи, часто не привітних північних і уральських земель, викликають якщо не ледь відчутний смуток, який не передається словами, то стурбованість, виражену в жовто-білій, жовто-зеленій чи блакитній тональностях. Цю своєрідність живопису Л.Туржанський зберіг до кінця життя.
З 1904 року талановитий художник вже бере участь у виставках Союзу російських художників і Товариства передвижників. У 1927 році він став одним із засновників Товариства художників-реалістів. Проте, в 1930-1940-х роках творчість художника перестала знаходити відгук в офіційних а, отже, громадських колах. Втім, час показав, що майстерність справжнього художника здатна пережити не одну владу, і важкі часи. Сьогодні твори Леонарда Туржанського є окрасою багатьох музейних зібрань, в тому числі вони є в Державній Третьяковській галереї, Російському музеї, українських музеях, серед яких і Лебединський художній музей.
У невеликому «Етюді» із лебединської колекції, відчувається велика любов художника до могутньої, родючої, трепетної землі, до оточуючого нас світу. Пастозний за манерою виконання, ліричний пейзаж вирізняється тонким колоритом. Причому, його колірна гамма побудована «не на багатстві палітри, а на можливостях обраних фарб» (Станкевич, 1982).
Туржанському була звична сільська природа. Відкритий простір переднього плану обмежений дерев’яним парканом, що відходить на другий план до жовтого будинку, оточеного деревами. Весь простір першого плану вкритий снігом. Вдалині зеленіє ліс, над ним кружляють птахи. Ця завмерла мить і дозволяє глядачу насолодитися моментом, схопленим художником.
М’якість у виконанні, приглушені фарби, складне поєднання сірого, коричневого і білого кольорів, все це додає відчуття тихого і спокійного зимового дня.
Простота зображення, старий паркан… в цьому можна побачити глибокий зміст, який передається живописом художника. Біло-сіра гама, численні півтони і майстерне виконання не дозволять сухо перерахувати зміст картини. Тут художник емоційно передає літературний образ села й сільського життя того часу. Це тихий спокій, зимовий сон природи, і переданий цей образ за допомогою майстерності художника.
Зимовий «Етюд» – зразок майстерності Туржанського. Кожен елемент картини виконаний легко, але при цьому несе своє смислове навантаження.
Ближче познайомитися з «Етюдом» Леонарда Туржанського, а також іншими картинами російських та українських художників першої половини ХХ століття можна в Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К.Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81. Сайт музею – http://artmuseum.lebedyn.org/
Художній музей