Юлія Миколаївна народилася в родині поміщиків у 1856 році в с. Гудимівці, нині це Лебединський район. Її дівоче прізвище — Добросельська. Спочатку вона навчалася в Сумській Олександрівській гімназії. Вивчала живопис і малюнок на уроках мистецтва у харківського художника Є. Волошинова. У Феодосії вона брала приватні уроки у І. Айвазовського. Уроки скульптури брала у петербурзьких професорів М. Антокольського і В. Беклемішева, німецького митця Цурштрассена, та італійського майстра Монтеверде. Хоча проживала і працювала вона в основному в Санкт-Петербурзі, стажування її проходило в Німеччині та Італії. Юлія Миколаївна багато подорожувала по країнах Далекого та Близького Сходу, Північної Африки та Західної Європи. У 1881 році вона вінчається із нащадком дворянського роду Л. Бразолем. У 1884 році її чоловік отримує звання доктора медицини. Їхні діти Євген Бразоль (народився у 1882 р.) і Борис Бразоль (народився у 1885 р.) стали відомими юристом і істориком. Хлопці після революції 1917 року, будучи запеклими монархістами, разом із батьком емігрували до Західної Європи.
Юлія Миколаївна, проживаючи в Петербурзі, з 1895 року експонувала свої роботи на виставках Першого Дамського гуртка, а з 1897 року — Санкт-Петербурзького товариства художників. У 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі вона отримала почесний відгук за бронзовий канделябр і за скульптуру «Будяк». Можливо, саме через неспокійне творче життя вони з чоловіком розлучаються. Після 1906 року Юлія Миколаївна вдруге виходить заміж за капітана 1 рангу Леонтьєва. Проживала вона в маєтку чоловіка в с. Рябушках Лебединського повіту і в Лебедині (будинок по вул. Петропавлівській, 6). Її тогочасні роботи говорять про періодичні мандрівки світом із Леонтьєвим. У 1910 році в Петербурзі на персональній виставці Юлія Миколаївна експонувала картини, скульптуру та етнографічну колекцію, експонати якої були зібрані у «Росії, Малоросії, в Японії, Китаї, Алжирі, Маньчжурії, Сінгапурі, Коломбо…». Серед представлених творів — скульптурні роботи: «Демон і Тамара», «Плюшкін», «Бюст адмірала Макарова», «Проект пам’ятника Айвазовському». Творчість художниці позначена еклектизмом — поєднанню кількох стилів. Тематика її картин найбільше відображає море і південну природу. ЇЇ колекція налічувала не одну сотню оригінальних полотен українських художників і її власних робіт. Роботи Юлії Миколаївни експонувалися в Петербурзі, Москві та Харкові і на всесвітніх виставках, маючи там успіх. Якщо в 1910 році в Петербурзі на її виставці були представлені більше 200 картин і 30 скульптур, то можна уявити, яка кількість робіт експонувалася у серпні 1918 року на її персональній виставці в Лебедині, у приміщенні чоловічої гімназії (нині педучилище). Це була перша персональна художня виставка в історії міста, і припала вона на час правління в Україні гетьмана П. Скоропадського.
Настали непрості часи. Влада в Лебедині постійно змінювалася. Подружжя не емігрувало. На початку 1919 році на Лебединщині знову ненадовго встановилася радянська влада. У березні того ж року чекісти конфіскували колекцію картин Юлії Миколаївни і передали їх до Лебединського художньо-історичного музею ім. Т. Г. Шевченка (зараз це міський художній музей ім. Б. К. Руднєва).
Як зазначають дослідники, Юлія Миколаївна померла в 1919 році. На думку краєзнавців, її просто розстріляли разом із чоловіком. Частина колекції була втрачена під час Другої Світової війни. У 1988 році в ЛМХМ ім. Б. К. Руднєва експонувалась виставка творів Юлії Бразоль — всього 37 робіт (живопис, графіка, скульптура).
Днями до художнього музею завітали вихованці загону «Пошук» Лебединського міського центру позашкільної освіти (учні 8-го класу ЗОШ №4) з керівником екскурсійно-краєзнавчого гуртка Безуглою І.Д. Багато цікавого про життєвий шлях живописця і скульптора Ю. Бразоль діти дізналися з лекції молодшого наукового співробітника музею Л. Аксененко.
Лебединський художній музей