Василь Григорович Кричевський став найхаризматичнішою постаттю українського мистецтва першої половини ХХ століття. Людина видатної індивідуальности, з надзвичайно широкими інтересами, він глибоко вплинув на розвиток українського мистецтва і взагалі культурного життя України у XX столітті.
Народився 12 січня 1873 року в с. Ворожба, що на Лебединщині, був найстаршим з 8-ми дітей, повітового земського фельдшера Григорія Якимовича Кричевського та його дружини Прасковії Григорівни. У тринадцять літ став студентом Харківського залізнично-технічного училища, вивчав креслення та малювання. Його здібності помітили в міській управі. З 15 років йому вже доручали проектувати приватні будинки, а в 19 став помічником міського архітектора. Одночасно відвідував лекції в Харківському університеті, де прослухав курси з історії мистецтва.
Кричевський створив український напрям у світовому модерні. Його роботи поєднали традиції та авангард. У багатьох царинах культури Василь Григорович був новатором. У 1902 році довідавшись, що у Полтаві збираються споруджувати новий будинок земства (нині – краєзнавчий музей ім. В.Г. Кричевського), він запропонував свій проект, який став зразком національного стилю в нашій архітектурі, так званого українського модерну.
Ким тільки не був і з ким тільки не працював В.Г. Кричевський! Оформляв спектаклі в театрі Миколи Садовського. Приятелював з Михайлом Грушевським, жив у його домі в Києві, оформляв його книжки. Співпрацював зі школою килимарства, яку відкрила Варвара Ханенко. До 1913 року був керівником цієї килимарні. Протягом довгих років збирав предмети української народної творчості і, будучи тонким знавцем української етнографії, зумів укомплектувати одну з найбагатших колекцій в Україні.
На жаль, збірка Василя Кричевського, що містилася в будинку Грушевського, згоріла під час артилерійського обстрілу більшовиками.
1917 року Василь Григорович став одним із організаторів Української Академії Мистецтв. Працював у комісії зі створення Герба України, підготував власні проєкти великого і малого Державних гербів (в 1918 році офіційним Гербом України затверджено саме його Тризуб). У січні цього ж року почав працювати над проєктами паперових грошей і поштових марок УНР (в обіг тоді випустили двогривенну банкноту, виготовлену за проєктом Кричевського). Його двічі заарештовували більшовики. А згодом (1940) дали звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. З цієї нагоди в Києві влаштували велику персональну виставку.
Другу Світову Кричевський зустрів у Києві. Він пізнав усі біди окупації: голод, холод, поневіряння по чужих помешканнях. 1943 року художник з родиною попрямував на Захід. Певний час він працював у Львові під покровом владики Шептицького, а згодом перебрався до сина Миколи в Париж. Дорогою митець втратив скриню зі своїми творами.
Нарешті, 1948 року Кричевський з дружиною переїхали до дочки Галини в Каракас. Тут 15 листопада 1952 року завершився земний шлях майстра, на якому він пізнав і радість творення, і гіркоту втрат, надії та розчарування, визнання й гоніння. В 1975 році прах художника та його дружини Євгенії перенесли до українського цвинтаря в Баунд – Бруку поблизу Нью – Йорка.
Василь Григорович Кричевський — яскравий самородок, який впертою працею і силою свого обдарування вибився на широкий шлях великого мистецтва і став не тільки визначним архітектором, художником, а й одним з найвидатніших вчених мистецтвознавців своєї країни.
У Лебединському художньому музеї ім. Б.К. Руднєва зберігається 56 його живописних та графічних робіт: зображення Успенської Соборної церкви, хатинок в Лебедині біля Миколаївської церкви, річки Вільшанки, вітряків, українських національних орнаментів, які можна побачити в меморіальній кімнаті « Мистецькі дивосвіти родини Кричевських».