Красовський Олексій Андрійович (1884 – після 1920)
102,0 х 64,0 см
Картон, пастель
В колекції: надходження до 1937 року
«Куличанський етюд» (1910-і рр.) – одна із найбільш знакових робіт Олексія Красовського раннього періоду, коли він підтримував тісні зв’язки з об’єднанням «Бубновий валет» та одним із активних його членів – Робертом Фальком. З Фальком Красовський потоваришував ще під час навчання в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури (1905-1910). На запрошення Олексія Красовського, Фальк кілька разів гостював у його маєтку в селі Куличка Лебединського повіту (1906, 1908 та 1912 роки).
Знайомство з Фальком і захоплення під його впливом сезанізмом, знайшли відображення в графіці куличанського художника. Як відзначає мистецтвознавець Лариса Савицька, його великоформатні пастелі сприймаються як відгомін чистого романтизму. Красовський відтворював різні години доби, схід і захід сонця, море, вітрильники, вершників. Частина робіт схожа на напівфантастичні видіння, повні тривожного відчуття і поезії.
За стилістичними ознаками «Куличанський етюд» близький до бубнововалетівської естетики початку 1910-х років, і міг з’явитися під її впливом. Твір має підкреслену геометризацію форм; в ній Красовський трактує форми будинків як певні каркаси з геометричних фігур, де відсутність людських постатей компенсується творіннями їх рук.
Вирізняє роботу й глибока змістовність та натхненність кольору, «живописний симфонізм», інтерпретація фальківського підкреслення обсягу і структури відчувається у всіх предметах. В ній об’ємне все: і білі сільські будиночки під різнокольоровими стріхами, і заводська труба, і зелені крони високих дерев, що немов вкривають цей сільський затишок від негараздів і метушні. Здається, що всі предмети на картині мають єдину матеріальність, наче їх вирізали із якогось матеріалу чи, скоріше, виліпили із глини, і розфарбували в різні кольори. Ці кольори не ріжуть око, але обов’язково зачіпають погляд своєю насиченістю.
Даний твір, манеру його написання, можна порівняти не лише з відомими пейзажами Роберта Фалька, а й роботами Миколи Кримова цього періоду, і він нічим не поступається іменитим російським художникам.
Черпаючи натхнення у своїх друзів-художників, Красовський прагнув передати звичайний мотив новими мистецькими засобами, наповнючи його романтичними акцентами. Розлогі крони дерев створюють відчуття могутності природи. Тут Красовський використовує якнайбільше виразні можливості кольору в межах його градації. Так само, він увиразнює форму кожного з дерев, де їх крони створюють примхливий візерунок. Як і в інших своїх пастелях, художник постає шукачем світлосили у кольорі та глибини в тоні.
Досліджуючи пастелі Красовського, мистецтвознавці все частіше відзначають їх гіпнотичну силу. Можливо, саме цього і хотів домогтися художник – передати атмосферність й витонченість зображуваного місця.
«Куличанський етюд» є однією з тих робіт талановитих художників, які незаслужено обділені увагою. Написана вона, ймовірно між 1910 і 1912 роками, недалеко від маєтку Красовського в селі Куличка, яку до революційних подій 1917-го року – сучасники називали лебединською Швейцарією.
Ближче познайомитися з роботою Олексія Красовського «Куличанський етюд», а також іншими роботами автора, можна в Лебединському міському художньому музеї імені Б.К. Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81. Сайт музею – http://artmuseum.lebedyn.org/
Андрій Гєльмінтінов, директор ЛМХМ