Вронський Макар Кіндратович (1910-1994)
Розмір: 71 х 81 х 48 см
Мармур
В колекції: з 1963 року
Українське мистецтво подарувало світові чимало талановитих людей, якими ми можемо сьогодні гордитися. Серед них – відомий український скульптор і педагог Макар Вронський, творчим доробком якого пишається кожен музей чи галерея, якій поталанило володіти його скульптурою.
Народився Вронський у 1910 в м. Борисов (нині – Білорусь). Закінчив Київський художній інститут (1945; викладачі Макс Гельман, Михайло Лисенко), де відтоді й працював: з 1963 – професор кафедри скульптури. Народний художник УРСР (1963). Основні роботи – у галузях станкової та монументальної пластики. Творчість митця витримана у межах канонів соцреалізму. Серед його учнів – відомі скульптори В.Виноградський, В.Головко, С.Гонтар, В.Гречаник, П.Кальницький, О.Князик, Д.Красняк, К.Лисенко, Г.Молдаван, Б.Ульянов, В.Фещенко, В.Шишов, В.Шкуропат.
Його ім’я вписане в енциклопедії, художні каталоги і мистецтвознавчі збірники. За оцінками сучасників, Макар Вронський був одним з найвидатніших українських скульпторів радянської доби. Роботи скульптора зберігаються у НХМ, Національному музеї Т. Шевченка, а також одна – в Лебединському художньому музеї.
Серед його робіт: станкові композиції – «Леся Українка» (1947) та «Устим Кармелюк» (1948); композиції – «Т.Шевченко» (1951), «Думи мої, думи» (1964); портрети – І.Кавалерідзе (1957), М.Амосова (1961); пам’ятники – Б.Хмельницькому (1967, м. Чигирин); Т.Шевченку – в м. Палермо (Італія), Канаді (1950), м. Переяслав-Хмельницький, Донецьку (обидва – 1954), м. Корсунь-Шевченківський (1960), м. Шевченко (1982, нині м. Актау, Манґишлац. обл., Казахстан), у селах Моринці (1956) та Шевченкове (1957), меморіальний комплекс Вічної Слави у Луцьку (1977), М. Коцюбинському у Вінниці (1989;), кілька пам’ятників В.Леніну, в т.ч. у Харкові (повалений у 2014), а також скульптурне погруддя Марії Харитонівни Савченко (1960) із лебединської колекції.
І хоча, жіночі портрети в творчості Вронського не настільки відомі, та образ жінки завжди займав особливе місце в роботах художника. В жіночих образах Макар Вронський намагався передати основне призначення жінки: не лише бути матір’ю, але й виконувати громадянський обов’язок – служити на благо держави, бути успішною на роботі, вірно виконувати свої соціальні ролі – все інше має другорядне значення.
Його жінка, як видно зі скульптурного портрету Марії Харитонівни Савченко – це втілення радянської філософії, гармонія духовного і тілесного. Такого відчуття і сприйняття своїх образів, автор зміг досягти використовуючи легкі лінії, закруглені форми, прозорість і легкість простору, ритм, рух.
В мармуровій скульптурі Марії Савченко, Вронський створив цілісний реальний образ радянської жінки. Головна увага зосереджена на достовірному відтворенні портретних рис Марії Харитонівни. У моделюванні форм переважають м’які заокруглені лінії. Жіночі риси обличчя та простота одягу підкреслені рубаними боковими гранями погруддя, шо додає скульптурі динаміки та відчуття незавершеності. Погляд Марії Савченко спрямований прямо, на глядача. На блузі, ліворуч – дві зірки Героя Соціалістичної Праці.
Савченко Марія Харитонівна (27.04.(10.05)1913, с. Токарі – 12.05.2005, там же) – двічі Герой Соціалістичної Праці (1948, 1958), заслужений працівник сільського господарства УРСР (1973).
Ближче познайомитися зі скульптурним «Портретом Марії Харитонівни Савченко» роботи Макара Вронського, а також іншими скульптурами можна в Лебединському міському художньому музеї імені Б.К. Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81. Сайт музею – http://artmuseum.lebedyn.org/
Андрій Гєльмінтінов, директо ЛМХМ