До жорстокого поводження відносять будь-яку форму поганого поводження з дітьми: або шляхом заподіяння шкоди, або ж невиконанням дій для її попередження.
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо жорстоким поводженням, навіть не уявляючи, як часто демонструємо насильство й стаємо його жертвою.
До жорстокого поводження з дітьми відноситься:
1. Фізичне насильство:
- нанесення побоїв, ран;
- запотиличники, штовхання;
- ляпаси;
- залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, паління.
2. Психологічне (емоційне) насильство:
- ігнорування, ізоляція;
- словесні образи (вигадування прізвиськ, лайка);
- погрози, залякування («Ти в мене дограєшся!» тощо);
- приниження гідності;
- обвинувачення дитини в тому, в чому вона не винна;
- демонстрація нелюбові, ворожості;
- поводження, як з прислугою;
- ламання та ушкодження особистих речей;
- обмеження спілкування з родичами, друзями, ровесниками.
3. Сексуальне насильство — використання дитини дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди.
4. Нехтування — відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, що їх замінюють.
Варто зауважити, що зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства.
До чого призводить насильство над дітьми?
Жорстоке поводження з дітьми й зневажання інтересами малюків можуть мати різні види та форми, але їхніми наслідками завжди є серйозний збиток для здоров’я, розвитку й соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю.
Виділяють три основні групи наслідків знущання над дитиною:
1. Фізичні — травми, затримки фізичного розвитку (відставання в рості, масі тіла), різні захворювання.
2. Психічні — низька самооцінка, депресія, неконтрольований гнів, почуття провини, сорому, відчуття неповноцінності тощо.
3. Соціальні — труднощі в соціалізації, відсутність міцного зв’язку з дорослими та навичок спілкування з ровесниками, що може стати поштовхом до девіантної поведінки.
Які наслідки того, що дитина спостерігає за проявами насильства в сім’ї?
Навіть тоді, коли малюк безпосередньо не бере участі в конфліктах (захоплений грою, дивиться телевізор тощо), вони впливають на нього, травмуючи таким чином.
Реакцією дитини на насильство в сім’ї є:
- відчуття провини (ніби вона відповідальна в насильстві, яке їй доводиться спостерігати), сорому й страху;
- сум та гнів, тому що вона не може змінити те, що відбувається в сім’ї.
Такі переживання обов’язково проявляються згодом в поведінці дитини. Адже саме в сім’ї дитина вчиться взаємодіяти з іншими людьми, долати труднощі й пізнавати життя.
Діти, що були свідками жорстокого поводження в сім’ї, засвоюють:
1. Насильство — це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного (спочатку вони переносять цю навичку в дитячий садок, школу, а потім і в свою сім’ю).
2. Негативні форми поведінки в суспільстві — найвпливовіші.
3. Довіряти людям, особливо дорослим, — небезпечно.
4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито.
У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контроль, нехтування дитячими проблемами, один одного, дитина може вирости агресивною або занадто пасивною. Таким дітям важче вчитися, контролювати себе й налагоджувати стосунки з іншими людьми.
БЕРЕЖІТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ. ДБАЙТЕ ПРО ЩАСЛИВЕ МАЙБУТНЄ ДІТЕЙ.
Управління праці та соціального захисту населення