Перед новорічними святами, на Лебединщині облаштували ферму для розведення благородних оленів. Знаходиться вона в Урочищі Бурлюк – туристично-мистецькій території на місці вже давно не існуючого хутора Семиротівка, відомого своїм видатним уродженцем – українським художником-футуристом, поетом та теоретиком мистецтва Давидом Давидовичем Бурлюком.

Як розповідає власник ферми Іван Пилипенко, «наразі, на площі в кілька сотень гектарів живе 155 голів благородних оленів (15 самців та 140 самок), що представлені кількома кров’яними лініями: бельгійська, східно-європейською, тощо. Поруч з благородними оленями також живуть 55 європейських ланей. Всі тварини мають європейські санітарні паспорти та відповідні щеплення. Після місячного карантину, вони прибули на Лебединщину».

Сьогодні ферма розбита на кілька секцій (для оленів, для ланей), які огороджені триметровим парканом з металевою сіткою. Умови утримання оленів наближені до природних. Це для того, аби тваринам було комфортно. Годують їх зерном, вівсом, сіном, соломою, морквою, іншими кормами.


Всі олені на фермі з обрізаними рогами, що зроблено для безпеки тварин при транспортуванні з Європи. Та, за кілька місяців вони відростуть. В світі існує практика продажу рогів, але наразі молода ферма цим не займається.


О́лень благоро́дний або олень лісовий (Cervus elaphus) — найпоширеніший вид оленів у світі. Благородний олень з давніх-давен мешкав в лісостеповій зоні і вздовж всієї південної смуги лісів — європейських і сибірських, а також у вологих частинах Середньої Азії. Переслідування людьми, освоєння людиною цілинних земель, вирубування лісу — все це привело до того, що благородний олень перетворився на вид, що зникає.
Їдять олені не менше, ніж 300 видів рослин, головним чином траву, листя і пагони, гриби, лишайники, тростину і солянки з болотної рослинності.


Безумовно, одна з небагатьох в Україні та, певно, єдина на Лебединщині, ферма благородних оленів – само по собі дуже цікаве для відвідування місце. Емоції від знайомства з оленями – цими незвичайними, граціозними, своєрідними, самодостатніми і водночас дуже милими тваринами, навіть серед зими – не порівняти ні з чим!
Тварини вже вже почали звикати до присутності людей і не так сильно бояться. Якщо вести себе спокійно і миролюбно, вони навіть підходити до огорожі. Особливу слабкість олені проявляють до яблук і моркви. Холодна пора року їм ніяк не школить, і вони дуже полюбляють валятися в снігу. Наступне поповнення на фермі очікують наприкінці літа, коли почнуть з’являтися новонароджені олені.

Сьогодні, головне завдання ферми, за словами Івана Пилипенка – селекція та розведення на Лебединщині рідкісних тварин. Не дивлячись на те, що фермі лише кілька днів, там вже побували туристи, зокрема із Лебедина та Тростянця.

Можливо згодом, ферма стане частиною екскурсійного маршруту Лебединщиною в рамках якого можна також буде відвідати й інші, не менш вражаючі родзинки нашого краю.
А сьогодні головне, що туристична локація продовжує жити й знаходити такі форми для вираження, яким міг би позаздрити й сам Давид Бурлюк.
Художній музей