Цьогоріч віруючі усього світу відзначають одну важливу дату: 170 років від дня народження Івана Веніаміновича Каргеля, пастора, проповідника, місіонера і духовного вчителя, ім’я якого безпосередньо пов’язане з Лебедином. Його видатна особистість досі є загадкою, ніби його оточує якась таємниця.
Про нього говорили: “Він подібний до Мелхиседеку, про який невідомо було, якого він роду і племені. Так і наш вельмишановний Іван Веніамінович, про якого так мало відомо». Для початку візьмемо той факт, що в світі не було такого місця, яке Каргель не зміг би назвати своєю Батьківщиною. Батьки ще до його народження не раз змінювали місце проживання. Іван Веніамінович з юності володів європейськими мовами, був дуже благочестивим, добре вихованим. Він завжди шукав можливість вчитися. У другій половині його життя спостерігається зворотній рух: не він буде шукати знань, а його шукатимуть, запрошуватимуть, знаючи, що де є Каргель, там є благословення. Можна здогадуватися, що ревне ставлення до навчання, і виховання в християнському дусі – усе це було спадщиною його батьків.
Найневідомішою частиною життя Івана Веніаміновича є його сімейне життя, навіть одруження. Є спогади близьких йому людей і є його власні розповіді в старості. За його спогадами, спочатку він зробив пропозицію не своїй майбутній дружині, а іншій дівчині, на що та відповіла, що слід випросити дозвіл у Небесного Отця. Юнакові стало соромно, що він, не спитавши Отця Небесного, зробив пропозицію тільки за бажанням своїх очей. Дружиною Івана Веніаміновича стала молода дівчина Ганна. Їх одруження відбулося у 1880 році, у Фінляндії, яку він відвідував як проповідник. Сімейний стан не зробив життя Каргеля осілим. Судячи з дат народження дочок, він подорожував разом з сім’єю. Перша дочка, Олена, народилася у Болгарії в 1883 році, в той період, коли Каргель служив там пастором. Через три роки в Естонії народилася друга дочка, Марія. Третя дочка, Єлизавета, народилася в Петербурзі в 1887 році. У цьому ж році уся сім’я оселилася у княгині Ливен, яка своїм запрошенням поклала край мандрівному життю сім’ї. Передчасна раптова смерть дружини від дифтерії незабаром після народження останньої дочки була першим особистим потрясінням Каргеля, за збігом обставин, його самого під час цих подій не було. Бажаючи полегшити життя дружини, з двома старшими дівчатками, 5 і 2 років, він у цей час перебував у Фінляндії. Іван Веніамінович овдовів, коли йому не було ще і 40. Більше він ніколи не одружився. Його дочки теж повністю присвятили себе служінню церкві, і це був їх вибір. Він ніде не поширюється про це, але побічно, через багато років, виразив свої переживання у одній із проповідей: “Хвора танула, як свічка, й через деякий час її не стало. З її смертю з душі її чоловіка пішов спокій і щастя, і усю свою любов і увагу він переніс на дочку. Вона була живим портретом матері, але в ній залишився зародок хвороби її матері і через деякий час померла й вона. Батька, що осиротів, охопила така туга, що він не знав, чим загасити її.”
Іван Веніамінович був не лише відомим проповідником і богословом, але і дбайливим чоловіком та батьком. У статті «Останні земні обителі І.В.Каргеля» А.Міцкевича є фрагмент спогадів Василець Катерини Іванівни про те, що жителі Лебедина ласкаво називали його дідусем і згадували про нього з великою любов’ю.
В 1936 році під час масових політичних репресій доньки Івана Каргеля – Марія і Єлизавета були заарештовані і заслані до Сибіру. Сам Іван Веніамінович 1937 року перебував у Сумській в’язниці, і лише за три тижні до смерті, коли він сильно захворів, його відпустили додому.
У свої 88 років Іван Веніамінович був не просто відомим, а знаменитим проповідником, місіонером і вчителем, бажаним гостем у будь-якій громаді. Помер Іван Веніамінович в листопаді 1937 року.
Матеріал надано відділом культури і туризму.