Розмір: 26 х 20 см
Папір, акварель
В колекції: до 1937 року
Акварельні портрети, наче, вікна в минуле, через які в XXI століття дивляться люди, що давно залишили цей світ: світські красуні, блискучі офіцери, письменники і художники, музиканти і державні діячі, представники дворянства, чиновники, статс-дами та фрейліни. З великої кількості таких портретів у художньому музеї, завжди виділявся один – невеликий за розміром, ліричний портрет подружньої пари на тлі гірського пейзажу.
Написаний невідомим художником у середині ХІХ століття, портрет зображу заможних лебединських поміщиків Дмитра Олександровича та Наталію Олександрівну (Сомову) Хрущових.
Титулярний радник, член Харківського губернського комітету з підготовки селянської реформи та таємний кореспондент журналу Олександра Герцена «Колокол», Дмитро Хрущов на фоні інших лебединських поміщиків завжди виділявся своїм ліберальним світоглядом, підтримуючи тісні зв’язки з Миколою Огарьовим, Іваном Тургенєвим, Олексієм Плещеєвим та Яковом Полонським.
В 1859 році доля звела Хрущова з Тарасом Шевченком, який після оренбурзького заслання отримав дозвіл відвідати Україну. Повертаючись до свого маєтку Лихвин у Лебединському повіті, Хрущов запросив Шевченка завітати до нього на відпочинок. На згадку про цю теплу зустріч та гарний прийом на Лебединщині, Шевченко подарував Хрущовим свої офорти «Приятелі», «Вечір в Альбано (Ліс)» та рукопис вірша «Садок вишневий коло хати» із дарчими написами, а у вересні 1859 року надіслав із Санкт-Петербурґу естамп «Мангишлацький сад».
Саме це 4-денне перебування Шевченка у маєтку Хрущових, в червні 1859 року, й дало підґрунтя деяким дослідникам приписувати авторство акварельного портрета Тарасу Шевченку. За іншою версією, портрет міг виконати німецький художник Цеґе фон Мантойфель, який в 1859 році жив у Лебедині, й був серед тих, хто щиро зустрів українського поета. Мантойфель також написав ще одну картину «Пікнік» – своєрідний груповий портрет лебединських знайомих Шевченка (до наших днів не зберіглася). Проте, з тією самою ймовірністю, автором портрета «Подружжя Хрущових» міг бути й інший художник або, навіть, кріпосний із маєтку самого Дмитра Хрущова.
Сам портрет дуже цікавий та вирізняється тонкістю характеристик. У ньому, наче, виведена формула аристократизму в зовнішньому прояві і визначені складові її елементи: ясний і спокійний вираз обличчя, постава, поворот голови, модний одяг. Але за зовнішніми стереотипами не втрачено й індивідуальності зображуваних. Портретна концепція середини ХІХ століття передбачала точну до натуралізму портретну схожість, що добре помітно в образі Хрущових.
Колорит портрету також представляє безперечний інтерес. Фарби звучать дуже ніжно. В їх основі переважно світлі тони. Порівняно із напівпрозорим фоном, колір фігур більш темний та насичений. Посилюється контраст й примхливістю контурів, а також протиставленням між витонченою сукнею та блакитними квітами Наталії поряд з темним класичним костюмом Дмитра Хрущова.
Автор нарочито використав напівтони, що стримано передають почуття. Композиція побудована витончено. Фарби нанесені плавними рухами. Вони то сяють, то лише злегка мерехтять. Це немов акорд, який звучить дуже тихо.
Витонченість композиції, краса неяскравого колориту, особлива поетична чарівність, що властиві портрету «Подружжя Хрущових», змушують нас і тепер, через півтора століття, захоплюватися мистецтвом акварельного портрету.
Ближче познайомитися з портретом «Подружжя Хрущових», а також іншими акварелями ХІХ століття можна у Лебединському міському художньому музеї ім. Б.К. Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81. Сайт музею – http://artmuseum.lebedyn.org/
Художній музей