Останні кілька днів громадою міста активно обговорювалося питання щодо ініціативи нашого земляка та народного депутата України 7-го скликання Ігоря Мірошніченка про перенесення пам’ятника Х.М. Фролова та будівництво там каплички Божої Матері.
І хоча пам’ятник вже демонтований, хочу ще раз звернутися до лебединців, особливо тих, хто був проти перенесення. Багато в чому я погоджуюся з вами, адже кожен пам’ятник – це частинка нашої спільної історії, історії нашого міста, що її творили попередні покоління – наші батьки та діди.
Але зрозумійте і Ви, що сьогодні не було варіантів або пам’ятник залишається на своєму місці або переноситься на інше. Варіанти були інші: або пам’ятник цивілізовано буде перенесено на місце поховання Х.М. Фролова або одного разу вночі його просто завалять, як це роблять в інших містах України, і як це робили і в Лебедині з пам’ятником В.І. Леніна.
Хто від цього виграє, вже точно не місто, і не його жителі. А на перехресті вул. Лкеніна і Гудимівської з’являться руїни пам’ятника, на відновлення якого у міста немає коштів. А це, до речі, пам’ятник відомого українського скульптора, народного художника СРСР Михайла Григоровича Лисенка (1906—1972). І втратити його безповоротно ми просто не маємо права, як би хто не відносився до постаті самого Фролова.
Щодо інформації про можливу руйнацію пам’ятника, то такі сигнали міська рада отримувала кілька разів, про що повідомлявся Лебединський міськвідділ міліції. І те, що це не пусті погрози, можна судити виходячи із повалення одразу трьох пам’ятників радянським діячам у м. Харкові в ніч на 11 квітня.
Саме тому, 13 квітня ц.р. і було прийняте рішення про демонтаж цього пам’ятника і перенесення його на місце поховання Х.М. Фролова в сквері Радянської армії. Це рішення не приймалося поспіхом або заднім числом. Його активно обговорювала громадськість нашого міста, як під час численних зустрічей в міській раді, так і дистанційно – на сайті Лебединської міської ради – https://lebedynrada.gov.ua//.
Зрозуміло, що це рішення окремих людей не влаштовує, і їх можна зрозуміти. Але ще раз повторюю: набагато краще зберегти цей пам’ятник і для історії, і для майбутніх поколінь, а ніж втратити його та отримати ще одну руїну в місті.
Крім того, на місці пам’ятника, де до середини XIX століття стояла Пророко-Іллінська церква, вже найближчим часом буде збудована капличка Божої Матері, буде благоустроєна територія та створена зелена зона для мешканців мікрорайону.
Кому від цього буде гірше? Невідомо. Але точно відомо, що це покращить благоустрій нашого міста та подарує лебединцям ще одну зону відпочинку.
Щодо витрат на перенесення пам’ятника та будівництво каплички, то на це з міського бюджету не витрачено жодної копійки. Все робиться за спонсорські кошти, в першу чергу Ігоря Мірошніченка та його однодумців. Так само, нічого не коштуватиме бюджету і встановлення пам’ятника в сквері Радянської армії.
Сподіваюся, лебединці із розумінням поставляться до ситуації і підтримають прийняте рішення.
З повагою,
міський голова Анатолій ТРОЯН