Внаслідок бойових дій в Україні ми можемо все частіше зустріти військових, які втратили кінцівки. Міністерство охорони здоров’я України разом з ГО «Безбар’єрність» розповіли, як поводитись з людьми, у яких є протез або просто відсутність кінцівки.
Як НЕ потрібно поводитись біля людей з протезуванням або відсутньою кінцівкою?
Насамперед не потрібно ігнорувати та розглядати пильно людину. В такі моменти ветеран/ветеранка може почувати себе некомфортно. Вони заслуговують нашої уваги.
Не питайте про травму та не жалійте людей з ампутованими кінцівками або протезуванням. Багатьом людям важко згадувати про лікування та реабілітацію. Не треба наголошувати на травмі, оскільки це може бути неприємно. У такому разі краще підтримати, що людина змогла та пройшла цей шлях. Перш ніж допомогти, спитайте, чи потрібна ветерану/ветеранці допомога.
Протез і дитина. Як правильно донести інформацію малечі?
Аби дитина не лякалась, розкажіть їй про протез і для чого він потрібний. Людина з протезуванням може бігати, пригати та виконувати повсякденні задачі, що і люди з кінцівками.
Поясніть, аби дитина не «тикала» пальцем та не торкалась протеза, оскільки це частина тіла.
Не закривайте очі дітям та не відвертайтесь. Людина з протезом або відсутньою кінцівкою може себе почуватись некомфортно.
«Треба вміти з пораненими комунікувати. Підходьте, питайте, пропонуйте допомогу, але дуже коректно. Звісно, людей з інвалідністю правильно називати «людьми з інвалідністю». А по-друге, задумаймось: чи потрібна ця назва взагалі? ОК, коли є, наприклад, паркомісце, для якого треба визначити статус, то гаразд. Але загалом це не завжди потрібно»,- розповідає Олег Симороз, ветеран, на фронті втратив обидві ноги.
Наше суспільство має бути комфортним, для кожного.