Всесвітній день цивільної оборони відзначають 1 березня з метою пропагування знань про цивільну оборону та підняття престижу національних рятувальних служб. 1 березня обрали невипадково. Саме цього дня 1972 року набув чинності статут Міжнародної організації цивільної оборони (МОЦО).
У 1931 році з ініціативи кількох держав французький генерал медичної служби Жорж Сен-Поль заснував у Парижі “Асоціацію Женевських зон – “зон безпеки”” для створення за допомогою двосторонніх та багатосторонніх угод локальних зон безпеки у всіх країнах, яку потім перетворили на Міжнародну організацію цивільної оборони. У 1972 році МОГО набула статусу міжурядової.
3 лютого 1993 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про Цивільну оборону України”, 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України приймає Постанову за №299, якою затверджується “Положення про цивільну оборону України”. Вперше було визначено, що цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
2 жовтня 2012 року Президент України підписав Кодекс цивільного захисту України, котрий об’єднав і узагальнив все чинне законодавство України з питань цивільного захисту.
Сьогодні до МОЦО входять 50 країн, ще вісім держав мають статус спостерігача. Участь України в МОЦО як спостерігача оформлена за дорученням прем’єр-міністра України від 25.07.1998 р.
Серед напрямів діяльності МОЦО слід виділити наступні: підготовка національних кадрів у галузі управління у період надзвичайних ситуацій; надання технічної допомоги державам у створенні та покращенні систем попередження надзвичайних ситуацій та захисту населення; пропаганда досвіду та знань з громадянської оборони та питань управління в період надзвичайних ситуацій. Готують фахівців у Навчальному центрі Швейцарії.
Всесвітній день цивільної оборони має дві основні цілі:
• забезпечення доведення до відома світу громадськості життєвої важливості цивільної оборони та підвищення рівня поінформованості про готовність до запобігання нещасних випадків або стихійних лих та заходів, що вживаються в разі цих інцидентів;
• відзначення зусиль та досягнень національних служб, відповідальних за боротьбу з лихами, вшанування пам’яті жертв.