У середу, 7 вересня, в Україні відзначають День воєнної розвідки.
Формування воєнної розвідки України почалося одночасно зі створенням власних Збройних сил після проголошення незалежності України 30 років тому. До того подібні структури підпорядковувалися москві, тому створення власної розвідки було надважливим питанням.
7 вересня 1992 року перший президент України Леонід Кравчук підписав указ про створення Управління воєнної стратегічної розвідки Міноборони – саме тому цей день пізніше був відзначений відомчим святом. У 1994 році усі функції розвідки остаточно об’єднало в собі Головне управління військової розвідки Міноборони (до того частина функцій належала ще Головному штабу ЗСУ). З цього часу почала розвиватись комплексна, ефективна та багаторівнева система воєнної розвідки України.
22 березня 2001 року Верховна Рада прийняла закон Про розвідувальні органи України, відповідно до якого головне управління розвідки Міноборони одержало статус спеціального органу державної влади.
Воєнна розвідка відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні безпеки нашої держави та захисті наших національних інтересів. Робота розвідника — це глибокі аналітичні знання, відмінна фізична підготовка і безцінний досвід ведення розвідувальної діяльності.
До сфери воєнних розвідників належить інформація, пов’язана з реальним або вірогідним супротивником, яка дозволяє визначити його військові ресурси, бойові можливості та вразливі місця, встановити передбачуваний хід воєнних дій.
Розвідники часто наражають свої життя на небезпеку, але від успіху їхньої діяльності залежить дуже багато. Розвідка на полі бою – це очі і вуха командира і штабу. Від неї залежить успіх виконання бойової операції. Саме розвідка дозволяє чути і бачити противника.