Українська жінка вміє і може все! Не втрачаючи своєї жіночності та витонченості, вона вдало поєднує роль матері, дружини, доньки та професіонала. Українська жінка є опорою та душею своєї родини. Поряд з цим, вона відзначається силою духу та волею до перемоги. Її життя не завжди легке, але вона завжди знаходить силу йти вперед та не здаватися. Багато українських жінок сьогодні виборюють незалежність України на рівні з чоловіками, проявляючи свою сильну волю та готовність до жертви. Українська жінка допомагає зберегти історію та культуру своєї країни, передаючи їх своїм дітям та наступним поколінням.
Феномен української жінки полягає в тому, що вона є сильною, витонченою, красивою, талановитою та розумною.
Саме у День Української жінки, 25 лютого, у Лебединському міському краєзнавчому музеї презентувала свою поетичну творчість талановита українська жінка, багатогранна творча натура, Вікторія Нечипоренко.
Цього дня вона зібрала навколо себе у тісне коло друзів, колег, шанувальників її поезії.
Вікторія Анатоліївна – педагогиня, свого часу закінчила один зі столичних педагогічних інститутів, тому трудовий шлях її прямо простелився через галузь освіти. Перші спроби пера, за словами поетеси, були ще у часи студентства, потім – якось час від часу або при нагоді, нині поезія полилась із душі, мов рікою. Як влучно зазначила одна з колег Вікторії Анатоліївни: «У кожного в різний час заговорить душа. А вірші – це мова душі».
Свою поетичну презентацію назвала авторка “Рядки, відчуті серцем”, бо кульмінаційним поштовхом до розвитку поетичного таланту стали трагічні події в Маріуполі під час повномасштабної російсько – української війни, коли 16 березня 2022 року російська авіація скинула бомбу на приміщення драмтеатру в Маріуполі. Він був притулком для сотень маріупольців, які переховувалися там від обстрілів міста з боку російської армії. Саме з Маріуполем у Вікторії Анатоліївни пов’язані тісні родинні стосунки, дитинство, юність, де провела. Зі сльозами згадує вона кожну вуличку міста, якою гуляли, кожну стежину, якою ходили з родичами до моря, кожну миттєвість проведену разом, а «маріупольська трагедія» поставила на тривалу паузу зв’язок із ними…й до нині.
У зв’язку з цим більшу частину творчості поетеси займає військова тематика, де вона вкладає в рядки переосмислення та передання досвіду війни, біль втрат і водночас героїзм тих, хто бореться за свободу, патріотичні вірші.
У іншій частині поетичної скарбнички – духовна, філософська тематика, присвячена людяності, толерантності, щоденним побутовим переживанням, людським почуттям і характерам, етичним нормам поведінки, є вірші – посвяти, лірика тощо.
Багато теплих слів, побажань, квітів отримала Вікторія Анатоліївна цього дня від запрошених. Приєднуємось і ми до вітань із таким дебютним виступом на загал. Дякуємо за години духовної насолоди, проведеної у теплому, дружньому колі творчих особистостей. Бажаємо нових жанрових ідей, розширення кола шанувальників, такого очікуваного усіма миру, щоб основними мотивами для поезії стали позитивні моменти й радісні почуття.
Особливої подяки заслуговує колектив Лебединського міського краєзнавчого музею, який усіляко сприяє розвитку творчого потенціалу нашого краю, адже зустрічі талановитих людей, презентації різножанрової творчості вже є традиційними у стінах музею. Й не дарма, бо краєзнавчий – має знати, зберігати й розповідати про видатних людей і події краю. А теплу атмосферу, приємну ауру створюють люди, які в ньому працюють.
