Сьогодні вкотре оповита горем Лебединська громада…Невимовний біль, розпач, безнадія, безмежний сум охопив кожного, хто прощався сьогодні із хоробрим воїном, захисником України, Героєм, який повернувся до рідної домівки на щиті – сержантом Анатолієм Івановичем ЛОЗКОМ.
Анатолій ЛОЗКО народився 9 травня 1973 року. Справжній патріот своєї держави був одним із перших, хто не лишився осторонь, коли прийшов час обирати між спокоєм і боротьбою за свободу, незалежність, територіальну цілісність України. 12 березня 2022 року Анатолій добровільно прийшов до ІІ відділу Сумського РТЦК та СП та був призваний на військову службу по мобілізації до роти охорони. У подальшому продовжив службу у лавах Збройних Сил України у першій окремій танковій бригаді. Протягом більше, ніж двох років разом із побратимами нищив окупанта не жаліючи власного життя і здоров’я. Під час бойових дій отримав поранення, після чого проходив лікування. 27 листопада 2024 року серце Героя зупинилося під час чергового курсу лікування у Київському інституті нейрохірургії.
Життя Анатолія обірвалося занадто рано, але він залишив нам приклад мужності, патріотизму і самовідданості. Його сміливість і рішучість завжди будуть жити в нашій пам’яті.
Церемонія прощання з Анатолієм розпочалася у Свято – Троїцькій Успенській церкві. Далі траурна процесія рушила центральними вулицями Лебедина до місця поховання загиблого.
Лебединці, схиливши голови у скорботі та прихиливши коліна, живим коридором провели в останню путь полеглого Воїна, встеляючи шлях живими квітами…
Слова щирих співчуттів та підтримки дружині Героя Ользі та рідним і близьким Анатолія висловили начальник ІІ відділу Сумського РТЦК та СП підполковник Ігор ЯЧМЕНЬОВ та виконуюча обов’язки міського голови Світлана ГОРОШКО.
Побратим Анатолія поділився із присутніми власними спогадами про те, як одного разу під час бою Анатолій, будучи сам поранений та перев’язаний, витяг на собі пораненого побратима, тим самим врятувавши йому життя.
Поховали сержанта Анатолія ЛОЗКА на Алеї Героїв з усіма військовими почестями під звуки Державного Гімну України та триразовий залп почесної варти. Відтепер Анатолій ЛОЗКО навічно з небесною вартою, а над його могилою майорітиме синьо-жовтий стяг, символ країни, за волю і незалежність якої він віддав найцінніше – своє життя.
Вічна пам’ять і слава Герою! Щирі співчуття рідним і близьким. Поділяємо ваше горе, сумуємо за втратою найкращих синів України.
Віримо, що подвиг усіх Героїв, які віддали найцінніше – свої життя за свій народ і землю, назавжди залишиться у пам’яті тих, кому вони такою ціною подарували шанс на вільне щасливе життя.