Скорбота, сум, розпач і невимовний біль вкотре огорнув Лебединську громаду… Вкотре криваві жнива війни відгукуються сповіщеннями про смерть наших земляків, наших мужніх воїнів, які не маючи сумнівів брали зброю до рук і ставали на захист держави, на захист нашого з вами права на життя. Сьогодні Лебединська громада попрощалася зі своїм сином – уродженцем села Боровенька, солдатом Богданом Юрійовичем ПОТАПЕНКОМ.
Солдат Богдан Юрійович ПОТАПЕНКО добровільно поповнив лави Збройних Сил України та проходив службу, будучи водієм 1-го відділення протитанкового взводу (станкових протитанкових гранатометів) роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення однієї із військових частин.
Народився Богдан 14 жовтня 1985 року, ріс і виховувався у Боровеньці, тут здобув загальну середню освіту. Був одружений, тато чотирьох неповнолітніх діток…
Життя мужнього Воїна обірвалося 15 жовтня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу ворогом поблизу кордону Харківської та бєлгородської областей. Богдан лишився вірний військовій присязі до останнього свого подиху…
Тепер йому навічно 39…
Заупокійна служба за загиблим захисником України, Воїном Богданом розпочалася у нього вдома. Священнослужителі, батьки, рідні, близькі і знайомі зібралися на подвір’ї дому Богдана, щоби гідно провести його в останню дорогу та віддати належну шану його світлій пам’яті.
Односельці встеляли шлях траурної процесії живими квітами, у скорботі і вдячності схиляли голови, проводжаючи Воїна Богдана в останню Його дорогу…
На місці поховання слова щирого співчуття та підтримки родині висловили начальник другого відділу Сумського РТЦК та СП (м. Лебедин), підполковник Ігор ЯЧМЕНЬОВ, виконуюча обов’язки міського голови Світлана ГОРОШКО та староста Боровеньківського старостинського округу Валерій ФІЛОНЕНКО. Поділився спогадами про побратима, а також висловив глибокі співчуття родині і представник військової частини, де служив Богдан.
Поховали Богдана ПОТАПЕНКА на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями під звуки Державного Гімну України та триразовий залп почесної варти.
Не існує таких слів, щоб применшити страшний біль утрати, висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, всім, хто любив і поважав Богдана, усім, хто був з ним знайомим. Наш обов’язок – не забути жодного імені тих, хто віддав за незалежність, волю найдорожче – своє життя. Не дати стерти чи загубити ці імена, які відтепер карбовані кров’ю на сторніках новітньої історії України…
Нехай Господь Бог допоможе рідним пережити гіркий біль непоправної втрати.
Спочивай з миром, Герою!