Другий день поспіль наше сьогодення омите сльозами скорботи, розпачу й жалю, бо ми знову прощаємося із кращими з кращих – мужніми синами землі Лебединської, нашими хлопцями, яким би ще жити, розбудовувати цю країну, ростити наступні покоління. Сьогодні лебединці провели в останню дорогу воїна, захисника України старшого сержанта Сергія Кулябку.
Головний сержант – командир гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону старший сержант Сергій Іванович Кулябка проходив службу у лавах Збройних сил України з 12 травня 2021 року. Без жодних вагань хоробрий воїн взяв зброю до рук і став на захист рідної землі.
Житття Сергія обірвалося 3 вересня під час виконання бойового завдання, він лишився вірним військовій присязі до останнього свого подиху…
Герою назавжди 53.. Відтепер він став янголом-охоронцем для своєї родини – дружини та двох донечок…
Заупокійна служба за загиблим воїном-Захисником України розпочалася у у Свято-Троїцькій Успенській церкві. Рідні, близькі, знайомі, представники влади, військовослужбовці – багато земляків зібралися тут, щоб віддати належну шану пам’яті Сергія, провести його в останню дорогу.
Потім траура поцесія рушила центральними вулицями рідного Сергію Лебедина до місця його останнього спочинку. Лебединці живим коридором, прихиливши коліна та встеляючи останній шлях полеглого живими квітами проводжали Сергія…
Під час поховального обряду на Алеї Слави слова співчуття та підтримки рідним і близьким висловили начальник ІІ відділу Сумського РТЦК та СП (м. Лебедин) підполковник Ігор ЯЧМЕНЬОВ та тимчасово виконуюча обов’язки міського голови Ольга ЗІКЄЄВА. Побратими Сергія ділилися своїми найсвітлішими спогадами про справжнього чоловіка, надійного воїна, друга, просто хорошу людину.
Представники духовенства підтримали родину молитвою та висловили співчуття і підтримку.
Поховали Захисника України, Героя на Алеї Слави з усіма військовими почестями під звуки Державного Гімну України та триразовий залп почесної варти.
Не існує таких слів, щоб применшити страшний біль утрати, висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, всім, хто любив і поважав Сергія, усім, хто був з ним знайомим. Наш обов’язок – не забути жодного імені тих, хто віддав за незалежність, волю найдорожче – своє життя. Не дати стерти чи загубити ці імена, які відтепер карбовані кров’ю на сторніках новітньої історії України…