24 липня відбулося засідання Координаційної ради з питань сімейної, гендерної політики та протидії торгівлі людьми Лебединської міської територіальної громади.
Членами Координаційної ради було розглянуто наступні питання порядку денного:
- про надання послуг жінкам із специфічними потребами, в тому числі постраждалих від гендерно-зумовленого насильства та людям похилого віку, які постраждали від домашнього насильства;
- про поширення різних форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (дитячі будинки сімейного типу, прийомні та патронатні сім’ї, тощо);
- про можливість реалізації в Лебединській МТГ програми для кривдників, з метою ефективного здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Під час роботи Координаційної ради було підведено підсумки роботи Координаційної ради за ІІ квартал 2024 року та ознайомлено присутніх з планом роботи Координаційної ради на ІІІ квартал 2024 року.
Детально проінформували присутніх членів Координаційної ради щодо надання послуг жінкам із специфічними потребами, в тому числі постраждалих від гендерно-зумовленого насильства, директор Лебединського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ніна Кияшко та директор Лебединського міського центру соціальних служб Наталія Кисла.
Під час розгляду питання щодо можливості реалізації у Лебединській громаді програми для кривдників, заступник голови Координаційної ради Валентина Губська звернула увагу присутніх на те, що останніми роками громадськість України все більше переймається проблемою домашнього насильства – одного із найболючіших соціальних явищ. В Україні та інших регіонах світу спостерігається значна різноманітність форм та способів знущання в сім’ях. Домашнє насильство – форма насильства, що найбільш прихована, часто не усвідомлювана ані постраждалими, ані представниками влади та суспільства. Однак саме домашнє насильство породжує цілу низку негативних суспільних явищ.
Насильство існує у всіх соціальних групах, незалежно від рівня доходу, освіти, становища в суспільстві, класових, расових, культурних, релігійних, соціально-еко-номічних аспектів.
Домашнє насильство є серйозним порушенням прав людини, що їх держава має відстоювати та захищати. Серед них – право на життя та фізичну недоторканість; право не бути об’єктом знущань чи жорстокого нелюдського або принизливого поводження; право на свободу від дискримінації за ознакою статі; право на здоровий та безпечний розвиток тощо. Хоча від домашнього насильства переважно страждають жінки, ця проблема не може розглядатися як суто жіноча. Проблема домашнього насильства повинна вирішуватися з огляду на її багатомірність, базуючись на реальній ситуації в країні. Громадськість і держава зобов’язані протидіяти домашньому насильству, вживаючи заходів для зміни поведінки кривдників, що його вчиняють. Це дуже важливо, адже у випадку розлучення з одними партнерами, кривдники продовжують жорстоке поводження в інших стосунках, з дітьми, близькими та соціальним оточенням. Діти, які зазнавали фізичного насильства та приниження від близьких людей, обов’язком яких є захист їх прав, можуть надалі мати проблеми з довірою та безпечною прив’язаністю, що часто спричиняє появу психологічного дискомфорту й розладів у родинних стосунках, низьку самооцінку та складнощі соціального функціонування. Діти, до яких батьки застосовують фізичні покарання, з одного боку, є постраждалими, а з іншого – нерідко самі стають кривдниками. Незалежно від того, хто чинить домашнє насильство над дитиною, одним із руйнівних наслідків цих дій є формування у скривдженого жорстокості та прагнення помститися.
Україна є однією з небагатьох держав світу, в якій реалізуються програми, спрямовані на корекцію ненасильницької моделі поведінки для осіб, які вчиняють домашнє насильств. Робота з кривдниками становить невід’ємну частину діяльності уповноважених органів з протидії домашньому насильству, оскільки допомагає таким особам осмислити власну насильницьку поведінку, усвідомити її витоки, прояви та змінити свою поведінку. Довготривала корекція поведінки особи, яка вчинила домашнє насильство, не лише допомагатиме налагодити гармонійне життя в межах сім’ї, родини, а й поліпшуватиме майбутнє дітей, які перестануть бути свідками домашнього насильства.
Підсумовуючи засідання Координаційної ради з питань сімейної, гендерної політики та протидії торгівлі людьми, Валентина Губська вчергове звернула увагу присутніх на необхідності скоординованості дій для проведення невідкладних заходів реагування на факти вчинення насильства, своєчасного взаємного інформування суб’єктів, надання дієвої допомоги постраждалій особі та організації роботи у сфері запобігання насильству. Також зазначила, що взаємне інформування про факти насильства у випадках, передбачених Законами України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків» та Порядком взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі, проводиться не пізніше однієї доби за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти з подальшим письмовим підтвердженням.