Війна змінила наше життя, але не відмінила його, життя триває, люди закохуються, укладають шлюби, чекають діток. Однак долі складаються по-різному. Багато українців, не дочекавшись рідного дитятка, замислюються про усиновлення. Усиновлення є пріоритетною формою сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що надає людям можливість створення повної сім’ї та задоволення почуття батьківської любові та турботи, а дітям – можливість мати повноцінну родину.
Що ж законодавство розуміє під поняттям усиновлення?
Відповідно до ст. 207 Сімейного кодексу України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Що робити, якщо громадянин України вирішив усиновити дитину?
Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються із заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання та подають разом з нею такі документи:
1) копію документа, що посвідчує особу;
2) копію реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу) (за наявності);
3) копію документу, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
4) довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік.
У разі коли усиновлювачами є подружжя, довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;
5) копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
6) висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3;
7) документ про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, виданий територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;
8) копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
9) згоду другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.
Громадяни України, які бажають усиновити дитину, проходять курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за програмою, затвердженою Мінсоцполітики, крім випадків, коли заявники є родичами дитини, її опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями.
Після подачі заяви з усіма вище переліченими документами служба у справах дітей перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства, складає акт обстеження їх житлово-побутових умов, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами і готує відповідний висновок.
Інформація про дітей, які можуть бути усиновлені, надається особисто кандидатам в усиновлювачі (якщо усиновлювачами є подружжя – кожному з них) під час прийому в службі у справах дітей.
Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини із заявою про бажання усиновити дитину. Після отримання висновку служби у справах дітей та зібрання усіх вище перелічених документів, громадянину України необхідно буде звернутися із заявою про усиновлення до суду за місцем перебування дитини.