Причини домашнього насильства
Насильство в сім’ї відбувається у всіх прошарках суспільства, незалежно від релігії, раси, сексуальних вподобань, професійного та освітнього рівня. Жоден фактор окремо не здатен пояснити, чому одна людина поводиться агресивно, а інша – ні. Насильство – це результат складної взаємодії багатьох факторів, зокрема таких, як:
• соціальні (напруження, конфлікти, насильство у суспільстві; пропагування у засобах масової інформації насильства, як моделі поведінки);
• економічні (матеріальні нестатки; відсутність гідних умов життя та одночасно – відсутність умов для працевлаштування та заробітку грошей; економічна залежність; безробіття);
• психологічні (стереотипи поведінки);
• педагогічні (відсутність культури поведінки – правової, моральної, громадянської, естетичної, економічної, трудової);
• соціально-педагогічні (відсутність усвідомленого батьківства, сімейних цінностей у суспільстві, позитивної моделі сімейного життя на засадах ґендерної рівності, сімейного виховання на основі прав дитини);
• правові (ставлення до насильства як до внутрішньосімейної проблеми, а не як до негативного суспільного явища, до членів сім’ї – як до власності, недостатня правова свідомість);
• політичні (схильність до ґендерних стереотипів; недостатній пріоритет проблем сім’ї та ґендерної рівності; увага до материнства й дитинства, а не до сім’ї загалом; брак уваги до батьківства, чоловіків);
• соціально-медичні (відсутність репродуктивної культури у населення, відповідального батьківства, системи сімейних лікарів; алкоголізм, наркоманія, агресія тощо);
• фізіологічні та медичні (порушення гормонального фону, обміну речовин, швидкості реакцій; прийом збуджувальних лікарських препаратів; хвороби нервової системи тощо).
Цикли насильства
Практично всі дослідники, які працюють з проблемою насильства, відзначають, що воно завжди йде по колу, тобто має циклічний характер. Вперше дана теорія з’явилася у книзі «Бити жінку» американської дослідниці та фахівця з проблеми сімейного насильства Леонори Валкер, яка в результаті своїх досліджень виявила особливості домашнього насильства над жінками, а саме:
• домашнє насильство відбувається циклічно і має три фази: збільшення напруги; вибух і насильство; каяття та примирення;
• якщо насильство з’явилося один раз, воно обов’язково повториться. При цьому кожного наступного разу цей цикл може скорочуватися в часі, а насильство – ставати більше інтенсивним та жорстоким.
Насильство є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. Зазвичай, найбільше страждають від насильства жінки, діти та люди похилого віку. Найпоширенішим і найбільш складним для протидії є домашнє насильство.
Насильство в сім’ї або родині притаманне для багатьох держав, незважаючи на їх позитивні здобутки у законодавчій, політичній та практичній сферах. Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей – переважно з неврозами, заїканням, енурезами, церебральним паралічем, порушенням психіки. Домашнє насильство в Україні – причина 100 тисяч днів госпіталізації, 30 тисяч звернень до відділів травматології, 40 тисяч викликів лікарів.
Водночас, лише 10% постраждалих звертаються за допомогою. Адже донині багато хто вважає такі стосунки «нормальними». Розрахунки, проведені Інститутом демографії і соціальних досліджень на замовлення Фонду народонаселення ООН, говорять про те, що щорічно 1,1 млн українок стикаються з фізичною та сексуальною агресією в сім’ї, і більшість з них мовчать.
Куди потрібно звертатись в разі вчинення домашнього насильства?
Найперше, куди потрібно звернутися за допомогою – це поліція. Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до відділу та написати заяву.
Якщо ви потребуєте консультації, боїтесь звертатись до поліції з даного питання чи з інших причин, то можете зателефонувати на номери гарячих ліній, де вам нададуть роз’яснення та консультування:
- Національна «гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини т. 0 800 500 335 або 116 123 (з мобільного) – безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України.
- Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації т. 0-800-500-005, або з мобільного 116-123 вона працює цілодобово.
- Національна дитяча «гаряча лінія» 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)
- Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству-1547
- Урядовий кол-центр-1545