Другої неділі травня усі ми швидше поспішаємо додому. А наш дім завжди там, де мама. Ми поспішаємо до наших мам, аби вклонитись їм низенько і сказати щире і тепле «дякую». За те, що дали життя і за те, що навчили простим, але таким важливим речам: ходити, тримати ложку, розмовляти, пізнавати світ. За те, що завжди поруч, навіть коли так далеко. За найсильніший оберіг – молитви, які відганяють лихе. За те, що давали не все, що хотілось, але все, що мали. За те, що не для себе, а для нас. І так все життя…
Усі наші життєві перемоги – то найбільше щастя для наших мам. Наш біль – то їхній найбільший біль. Материнське серце завжди болітиме, не дивлячись на те, скільки років дитині – 5, 18 чи 40. Адже доки у нас є матері, ми ще лишаємось дітьми.
Цінуйте кожну мить! Бо завжди не вистачить одного дзвінка, однієї розмови, однієї зустрічі…
Міцного-міцного здоров’я кожній мамі! Будьте усміхненими, бережіть своє внутрішнє сяйво! Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей Ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість. Тепла і затишку, злагоди, душевного спокою!
Зі святом, любі матусі!
З повагою, Лебединський міський голова Олександр Бакликов