Кричевський Василь Васильович (1901-1978)
Розмір: 12,9 х 18,4 см
Папір, мішана техніка
В колекції: з 1998 року
Той факт, що Україна завжди наповнювала своїми талантами інші країни, відомо мабуть, кожному. Наші емігранти, зокрема й художники, регулярно виїздили з Батьківщини, то безнадійно провінційної, то небезпечної для творчості чи життя. У нових країнах хтось одразу асимілювався, хтось зберігав національну ідентичність, для когось цей момент особливої ролі не відігравав. Тамтешня публіка також не дуже часто асоціювала їхню творчість із українською культурою, про яку переважно не мала жодного уявлення. Проте, залишає бажати кращого й обізнаність самих українців із досягненнями художників-емігрантів. Навіть освічені люди рідко коли можуть назвати більше, ніж 1-2 імені…
І серед цих імен: Василь Васильович Кричевський (1901-1978) – українсько-американський живописець, графік, педагог, художник кіно й почесний член Об’єднання мисців-українців Америки, що від 1949 року мешкав у США. Цінителі його творчості запам’ятали Василя Кричевського проникливим ліриком і поетом природи, який гідно продовжив світлу традицію мистецької родини Кричевських.
Василь Кричевський здобув гарну мистецьку освіту. У Києві він закінчив художньо-промислову школу та Українську академію мистецтв. Навчався під керівництвом батька – Василя Григоровича й дядька – Федора Григоровича Кричевських. Малював краєвиди, портрети, займався книжковою і плакатною графікою, карикатурою, керамікою, театральною та кінодекорацією.
Після інституту викладав у художньо-промисловій школі, працював на Одеській та Київській кіностудіях, де співпрацював з Олександром Довженком. Оформив близько 20 кінофільмів, у тому числі знану в світі стрічку «Земля» (1930). Цікаво, що натурні сцени знімалися тоді на Полтавщині, на тлі справжніх хат, клунь, вітряків і млинів, а учасники масових сцен фігурували у власному українському одязі, а не запозиченому з костюмерних кіностудій. Принагідно Василь Кричевський малював чарівні полтавські краєвиди, а потім не раз повертався до цих етюдів, повторюючи їх за чудовою зоровою пам’яттю.
Вже в еміграції, після того як в роки Другої світової війни Василь Кричевський разом з родною назавжди залишив Київ (спочатку перебрався до Львова, а згодом до Праги (Чехословакія), Гейдельбергу (Німеччина) та, нарашті до США), художник створив сотні краєвидів Полтавщини, Канева, Криму, Києва, серед яких і невелика графічна робота «Вітряки» (1976) із лебединського художнього музею, подорована його донькою Катериною Кричевською-Росандіч у 1998 році.
«Вітряки» – одна з робіт великої серії гуашей з краєвидами Полтавщини, Лебедина, Ворожби та Шишак, що відзначаються свіжістю, гармонійністю матового колориту в улюбленій для художника блакитно-кобальтовій гамі.
З тонким відчуттям реальності й миттєвим малюванням ефектів світла й повітря, Кричевський зумів особливо майстерно зобразити небо й хмари, досконало компонуючи сюжет, де так відчутне саме його, В. В. Кричевського, бачення й відчуття стану природи, ніжність кольорів, загальний піднесений, радісний настрій — усе те, що так відповідало вдачі митця.
Кричевський завжди знаходив красу в простих, звичайних пейзажах. Завдяки відмінному знанню перспективи, художнику вдалося переконливо передати глибину сільського краєвиду з вузькою дорогою, що веде до вітряків. Невисокі пагорби на задньому плані, надають роботі об’ємності. Крізь поля, зображені на різних планах, погляд глядача концентрується вцентрі, де на фоні хмарного неба здіймаються два величні вітряки. Ще далі обриси далекої хати, густі зарості, розмиті дороги – все це так буденно і так природно.
Картина не вирізняється багатством фарб, та в ній присутні і поетичний романтизм, і легкість, і матеріальність.
Ближче познайомитися з «Вітряками» Василя Кричевського, а також іншими роботами представників творчої родини Кричевських можна в Лебединському міському художньому музеї імені Б.К. Руднєва. Музей знаходиться за адресою: м. Лебедин, пл. Волі, 17, тел. 2-18-81. Сайт музею – http://artmuseum.lebedyn.org/
Андрій Гєльмінтінов, директо ЛМХМ