10 березня у приміщенні Лебединської міської ради відбувся семінар на тему: «Порядок реєстрації пасік, порушення Закону України «Про бджільництво» та законодавства щодо використання пестицидів, агрохімікатів інших засобів захисту рослин».
На початку семінару із вступним словом до пасічників Лебединської громади звернувся міський голова Олександр Бакликов, пригадавши, як колись і сам займався бджолярством та побажав учасникам семінару успіхів у подальшій роботі.
Про порядок реєстрації пасік та видачу ветеринарно-санітарних паспортів пасічникам розповів завідуючий відділом незаразних хвороб та неплідності у тварин Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Олександр Линник.
Право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про бджільництво» з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів кожен пасічник зобов’язаний отримати ветеринарно-санітарний паспорт на пасіку.
Порядок видачі ветеринарно-санітарного паспорта на пасіки
1. Ветеринарно-санітарний паспорт пасіки видається районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби на пасіку незалежно від форми її власності і є документом, який засвідчує ветеринарно-санітарний стан пасіки.
2. Паспорт підписується державним інспектором ветеринарної медицини району і завіряється печаткою районного управління ГУ ДПСС.
3. Паспорт реєструється в журналі обліку і має порядковий номер.
4. Ветеринарно-санітарний паспорт пред’являється, під час продажу і обміну воскосировини, купівлі вощини і є підставою для видачі ветеринарних свідоцтв, під час вивезення (продажу) бджіл і продуктів бджільництва.
Порядок реєстрації пасік
1. Цей порядок установлює вимоги до проведення реєстрації пасік усіх форм власності.
2. Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах один раз в рік заснування пасіки.
3. Реєстрація пасік проводиться на підставі заяви фізичної чи юридичної особи незалежно від форми власності. У заяві про реєстрацію пасіки зазначаються назва та адреса заявника, кількість бджолосімей.
4. Під час реєстрації пасік проводиться їх обстеження районними (міськими) лікарнями ветеринарної медицини. Дані обстежень заносяться у журнал обліку пасік у районному (міському) управлінні ветеринарної медицини.
Розміщення й облаштування пасік визначено “Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєння бджіл”, яка затверджена наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини 30.01.2001 року № 9 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.02.2001 року за №131/5322, далі (Інструкція).
Пасіку розміщують на сухих, захищених від вітру місцях на відстані не ближче 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів, військових полігонів та інших джерел мікрохвильового випромінювання.
Територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну бджолину сім’ю потрібно 30-35 м², залежно від способу розміщення бджіл.
При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір’ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл. За домовленості із сусідами, тобто принцип добросусідства ніхто не відміняв.
При виявленні хвороб бджіл, збудники яких можуть становити певну загрозу для здоров’я людини (аспергільоз, сальмонельоз, гафніоз, колібактеріоз, цитробактеріоз, шигельози, протеози, клебсиельоз), а також мішечкуватого розплоду, хронічного і гострого паралічу, філаментовірозу, хвороби деформації крила (єгиптовірозу), аскосферозу, нозематозу, парагнильцю, європейського гнильцю (при інших збудниках, крім M.pluton), псевдомонозу (септицемії), вароатозу, браульозу – на пасіці вводять обмеження.
Згідно Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.96 p. N 173 розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об’єктів для бджільницьких об’єктів становлять 300 метрів.
Директор Лебединської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби, завідувач бактеріологічного відділу лікар-бактеріолог Катерина Жданова детально проінформувала пасічників стосовно хвороб бджіл, збудники яких можуть становити певну загрозу для здоров’я людини.
Про застосування пестицидів і агрохімікатів у сільському господарстві розповів головний спеціаліст відділу контролю за обігом засобів захисту рослин управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області Андрій Кравченко.
Наближається сезон інтенсивного використання пестицидів на посівах медоносних рослин, в результаті якого виникає загроза отруєння бджіл. Для уникнення можливого негативного впливу пестицидів на бджіл, людину і навколишнє середовище товаровиробники області повинні суворо дотримуватись та чітко виконувати вимоги (ДСП 8.8.1.2.001-98) Державних санітарних правил в частині «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві» від 03.08.1998 р., ДСП № 382-96 «Державні санітарні правила авіаційного застосування пестицидів і агрохімікатів в народному господарстві України» від 18.12.1996 р., Закону України «Про захист рослин», Закону України «Про пестициди та агрохімікати», Закону України «Про бджільництво».
Для уникнення отруєння бджіл обробки слід проводити у період відсутності льоту бджіл – у вечірні та ранкові години, або, як деякі господарства, в нічний час.
Фізичні та юридичні особи, які застосовують засоби захисту рослин для обробки медоносів, зобов’язані не пізніше ніж за три доби до початку обробки через засоби масової інформації , об’яви чи в телефонному режимі попередити про це пасічників, пасіки яких знаходяться на відстані до десяти кілометрів від оброблюваних площ. При цьому повідомляється дата обробки, назва препарату, ступінь і строк дії токсичності препарату. Проте, як уже говорилося, і власники бджолосімей в свою чергу повинні обов’язково зареєструвати пасіку та своєчасно інформувати сільські ради та сусідні господарства про місця перебування своїх пасік.
Звичайно, що не завжди є змога провести обробку посівів в нічні чи ранкові часи. Тому на період обробки бджоляру необхідно вивезти пасіку в безпечне місце або ізолювати бджіл у вуликах на термін, передбачений обмеженнями при застосуванні отрутохімікату.
Профілактика отруєнь бджіл базується на беззаперечному дотриманні вимог ст. 30 Закону України “Про бджільництво” від 2 лютого 2000 N 1492-III, суворому дотриманні регламентів застосування в навколишньому середовищі токсичних для бджіл речовин.
В статті 30 цього закону сказано, що у процесі сільськогосподарської діяльності повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо збереження ареалів розселення бджіл. Забороняється проводити оранку та будь-яким іншим чином руйнувати медоносні угіддя, застосовувати засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, мінеральні добрива, інші препарати та здійснювати будь-які роботи, що можуть призвести до фізичного знищення бджіл під час медозбору. Юридичні та фізичні особи, які застосовують засоби захисту рослин, зобов’язані дотримуватися діючих нормативно-правових актів, що передбачають охорону бджіл від отруєнь.
Застосування засобів захисту рослин у сільському та лісовому господарстві дозволяється згідно з «Переліком дозволених до використання в Україні препаратів», затвердженим у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
Згідно статті 83-1 Кодексу України про адмінправопорушення порушеннями закону про захист рослин є (ті, що стосуються теми):
2) екологічно не обгрунтоване здійснення захисту рослин;
4) завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;
5) ухилення від пред’явлення або непред’явлення засобів захисту рослин для проведення їх огляду, дослідження;
6) недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля,
тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.