Триста з лишком років тому, відомий англійський письменник і антиквар Джон Обрі (добрий приятель такого серйозного чоловіка як Томас Гоббс), котрий збирав не тільки старі цінні речі, але й усілякі кумедні історії, чутки, плітки та лондонські анекдоти, вперше згадав про «Свято дурників». Декілька років потому, гурт молодих лондонців квітневого ранку запрошував містян до Тауера – мовляв, там відбувається цікаве й незабутнє видовище – миття левів.
Утім, дехто сумнівається в тому, що першими День сміху «винайшли» саме британці й надає пальму першості у цій справі французам.
Як би там не було, а в Україні цей веселий День з’явився приблизно з кінця ХVІІІ століття, а остаточно затвердився у столітті ХІХ. Його, як і новорічне свято, «завезли» іноземці. Про те, що День сміху в Україні прижився, можна зрозуміти по тодішній пресі, яка рясніла першоквітневими жартами – здебільшого досить невинними.
Традиція розігрувати цього дня рідних, друзів та колег по роботі збереглася й донині. І хоча цього року багатьом не до сміху, варто пам’ятати, що саме сміх є тими універсальними ліками, що допоможуть пережити ці складні часи.
Разом з цим, уряди низки країн застерегли співгромадян від жартів на тему коронавірусу в День сміху.