З 1 січня 2020 року вступає в дію новий Закон № 2671-VІІІ “Про соціальні послуги”, який було ухвалено 17 січня 2019 року і офіційно опубліковано 27 квітня 2019 року. Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Законом передбачено надання соціальних послуг з догляду за фізичними особами без здійснення підприємницької діяльності на професійній та непрофесійній основі.
Зокрема, фізичними особами без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі без проходження навчання соціальні послуги з догляду можуть надаватися особам з числа членів своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:
- особами з інвалідністю I групи;
- дітьми з інвалідністю;
- громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
- невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
- дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів.
У таких випадках фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація на догляд.
Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи – надавача соціальної послуги за попередніх шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги. Середньомісячний сукупний дохід фізичної особи – надавача соціальної послуги обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу її сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Управління праці та соціального захисту населення.