Дані, які приводять спеціалісти дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) говорять за себе – чверть українських дітей стали жертвами знущань у школах чи в інших дитячих колективах. При цьому майже половина підлітків, які стали свідками булінгу, не реагували на такі неправомірні дії з боку однолітків. У зв’язку з цим фахівців юстиції Сумщини в рамках правопросвітницького проєкту «Я МАЮ ПРАВО!» продовжують роботу, направлену на підвищення правової свідомості молодого покоління в питанні нетерпіння до цькування.
Враховуючи тенденцію сучасності щодо переміщення дозвілля дітей у простори інтернету, правники завітали до одного з сумських таборів відпочинку з темою протидії саме кібербулінгу як найрозповсюдженішому різновиду цькування.
Кібербулінг або інтернет-мобінг – сучасна форма агресії, що набула поширення з появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити, принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо.
Під час відвертого диспуту підлітки мали змогу на окремих прикладах з життя розглянути види булінгу, відповідальність за скоєння знущань, алгоритм дій у разі, якщо дитина стала свідком цькування. Крім того, спеціалісти юстиції зазначили, що ознаками кібербулінгу, як й інших видів знущань, є:
- систематичність (повторюваності);
- наявність сторін – кривдника (булера), потерпілого (жертви булінгу), спостерігачів;
- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Варто зазначити, що в ході спілкування присутні охоче дискутували з фахівцями установи, розповідавши про власні приклади. Таке положення справ свідчить, що тема протидії булінгу й на літніх канікулах залишається актуальною.