Своєчасне виявлення туберкульозу є вирішальним фактором для ефективного лікування та попередження його поширення. Рання діагностика виявляє початкові форми туберкульозу (без розпаду легеневої тканини та виділення паличок Коха).
Чим раніше виявлено захворювання, тим більше шансів на повне одужання при умові ефективного лікування. В Україні використовуються загальноприйняті методи виявлення туберкульозу: туберкулінодіагностика (реакція Манту), флюорографічне обстеження та лабораторні методи. З метою своєчасного і раннього виявлення захворювання встановлено періодичне (1 раз на 1-2 роки) флюорографічне обстеження дорослого населення та щорічне проведення туберкулінових проб у дітей. Щорічним флюорообстеженням підлягає населення, яке має підвищений ризик захворіти на туберкульоз.
Позитивна реакція Манту – наявність папули (інфільтрат) діаметром 5 і більше мм. Негативна реакція проби Манту спостерігається у здорових, неінфікованих мікобактеріями туберкульозу людей. Чим старші за віком особи, тим менше серед них неінфікованих. Так, у 40-річних тільки 5-10% людей негативно реагують на туберкульозний антиген.
Важливим методом виявлення туберкульозу є обстеження харкотиння на наявність мікобактерій у осіб, які тривалий час кашляють. Джерелом захворювання часто бувають люди похилого віку, особливо одинокі громадяни, особи без постійного місця проживання, мігранти, інваліди та ін.
Лікування хворих на туберкульоз-важкий і тривалий процес (1-2 роки). Частою причиною неефективного лікування є:
– форми туберкульозу легень з медикаментозною стійкістю збудника туберкульозу до протитуберкульозних препаратів. Частіше за все такі форми захворювання розвиваються при неправильному прийомі їх хворими (недостатня доза, нерегулярний прийом, недостатня тривалість лікування, перерва в лікуванні).
– пізнє виявлення захворювання, коли процес має поширений характер і утворюються порожнини розпаду;
– недостатня тривалість та нерегулярність прийому протитуберкульозних ліків (часто хворі вважають, що хороше самопочуття свідчить про одужання та перестають лікуватися, насправді ж захворювання лише стабілізувалось і при припиненні лікування процес продовжує прогресувати).
ЯК ВБЕРЕГТИСЯ ВІД ЗАХВОРЮВАННЯ У ВОГНИЩІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ?
Ізоляція джерела туберкульозної інфекції-найбільш важливий протиепідемічний захід в колективі чи сім’ї.
На період бактеріовиділення припинити контактувати з хворим, тобто він має знаходитися на лікуванні в стаціонарі.
Дорослі, які знаходяться в контакті з хворим, повинні щорічно обстежуватися флюрографічно, а діти та підлітки – за допомогою туберкулінової проби. Обов’язково проводиться профілактичний курс лікування протитуберкульозними хіміопрепаратами протягом 3 місяців. На весь час перебування хворого на туберкульоз в лікарні, квартирі чи санаторії необхідно проводити поточну дезінфекцію
СКЛАДОВІ ПРОФІЛАКТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
1) соціальна;
2) санітарна;
3) специфічна;
4) хіміопрофілактика.
Соціальна профілактика: оздоровлення умов навколишнього середовища, покращення умов життя населення, його здоров’я, проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням та ін.
Санітарна профілактика: передбачає заходи з попередження інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей і налагодження безпечного контакту з хворим туберкульозом в активній формі (особливо з бактеріовиділювачем).
Специфічна профілактика: це вакцинація і ревакцинація вакциною БЦЖ. У вакцинованих при народженні дітей імунітет зберігається протягом 5-7 років.
Хіміопрофілактика: це застосування протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу в осіб, які мають великий ризик захворювання на нього.
Серед осіб, яким проводилася хіміопрофілактика, число захворювань в 5 – 7 разів менше у порівнянні з людьми, яким вона не проводилась.
Пам’ятайте!!!
Дотримання правил особистої гігієни та виконання
рекомендацій, вказаних у пам’ятці, вбереже Вас від
захворювання на туберкульоз